Справа №487/6529/15-ц 12.05.2016 12.05.2016 12.05.2016
Провадження №22-ц/784/416/16
Категорія 27 Суддя першої інстанції: Щербина С.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
12 травня 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Шаманської Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника ТОВ «Обарівінвест» - Слесарчука О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_4,
товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест»
(далі - ТОВ «Обарівінвест»)
на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 року, ухваленого за позовом
ОСОБА_7
до
ОСОБА_8,
ОСОБА_4,
ТОВ «Обарівінвест»,
ОСОБА_9
про стягнення кредитної заборгованості,
У серпні 2015 р. ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ТОВ «Обарівінвест», ОСОБА_9 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 3 лютого 2012 р. між ПАТ «Златобанк» (далі - Банк) та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 024/12/CL про надання останньому кредиту з максимальним лімітом у розмірі 7 350 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 2 лютого 2014 р. В подальшому до договору були внесені зміни та кінцевим терміном повернення кредиту визначено 2 лютого 2015 р.
Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору були укладені договори поруки від 3 лютого 2012 р. між Банком та ОСОБА_4 № 024/12/CL/P-1, між Банком та ТОВ «Обарівінвест» № 024/12/CL/Р-2.
У лютому 2015 року за вищевказаним кредитним договором та договорами поруки відбулась зміна кредитора. Так, згідно договору про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції» прийняло на себе право вимоги за кредитним договором № 024/12/СL і договорами поруки від 3 лютого 2012 р. № 024/12/СL/Р-1 і № 024/12/СL/Р-2. Крім того, за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2015 р. ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції» прийняло на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ «Обарівінвест» за договором іпотеки від 3 лютого 2012 р., укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест», який забезпечує виконання умов кредитного договору № 024/12/СL від 3 лютого 2012 р., разом з Додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього.
12 лютого 2015 р. за договором про відступлення права вимоги ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції» передало, а ОСОБА_7 прийняв на себе право вимоги за кредитним договором № 024/12/СL від 3 лютого 2012 р. разом з додатковими угодами до нього, а саме право вимоги повернення ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 4 862 327 грн. 37 коп., заборгованості за основною сумою за кредитним договором від 3 лютого 2012 р. №024/12/СL та інших обов'язків, встановленим цим кредитним договором, а також за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором іпотеки від 3 лютого 2012 р. та договорами поруки від 3 лютого 2012 р. , укладених між Банком та відповідачами ОСОБА_4 та між Банком та ТОВ «Обарівінвест».
Крім того, 16 лютого 2015 р. між новим кредитором ОСОБА_7 і ОСОБА_9 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язаний солідарно з ОСОБА_8 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань по кредитному договору в межах суми 100 000 грн.
Посилаючись на те, що позичальник та поручителі не виконували прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 1 серпня 2015 р. виникла заборгованість, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 8 738 997 грн. 68 коп., з яких 4 234 802 грн. 42 коп. заборгованості за кредитом та 1 381 372 грн. 87 коп. заборгованості за відсотками та відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми, яка станом на 1 серпня 2015 р. складає 79 294 грн. 73 коп., а також сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, у розмірі 1 545 702 грн. 88 коп. та таку ж суму просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ТОВ «Обарівінвест». Крім того, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . - 100 000 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 р. позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто в солідарному порядку на його користь по 8 738 997 грн. 68 коп. - з ОСОБА_8 і ОСОБА_4 та з ОСОБА_8 і ТОВ «Обарівінвест». З ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 стягнуто 100 000 грн. Розподілено судові витрати.
В апеляційних скаргах ОСОБА_4 та ТОВ «Обарівінвест», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, та припинення дії договорів поруки на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, просили скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_11 помер. Згідно відповіді завідувача Другої рівненської державної нотаріальної контори 7 квітня 2016 р. до нотаріальної контори надійшли заяви про відмову від прийняття спадщини дружини померлого - ОСОБА_4, дочки померлого - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері померлого - ОСОБА_13, батька померлого - ОСОБА_10, дочки померлого - ОСОБА_14, сестри померлого - ОСОБА_15
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 3 лютого 2012 р. між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №024/12/СL, за яким позичальник отримав кредит з максимальним лімітом у розмірі 7 350 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 23% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 2 лютого 2014 р. Вподальшому до договору були внесенні зміни та остаточно визначений кінцевий термін повернення кредитних коштів 2 лютого 2015 р. та встановлена сукупна вартість споживчого кредиту та реальна процентна ставка, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг ( а.с. 6-15 т.1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 в той же день було укладено договір поруки №024/12/СL/Р-1 (а.с. 16-19 т.1) до якого 9 серпня 2013 р. внесені зміни (а.с. 20 т.1), а також договір поруки №024/12/СL /Р-2 було укладено між Банком та ТОВ «Обарівінвест» ( а.с. 21-24 т.1), до якого також 9 серпня 2013 р. було внесено зміни щодо кінцевого терміну повернення кредитних коштів ( а.с. 25 т.1).
Згідно п.1.1 вказаних договорів поруки поручителі поручились перед банком та зобов'язалися відповідати за повне і своєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 р. ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції» прийняло на себе право вимоги за кредитним договором №024/12/СL від 3 лютого 2012 р. разом із додатковими угодами до нього (додаткова угода №1 від 20 липня 2012 р., додаткова угода №2 від 9 серпня 2013 р., договір №3 про внесення змін від 14 серпня 2013 р.), а саме право вимоги щодо повернення ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 4 862 327 грн. 37 коп. заборгованості за основною сумою згідно кредитного договору №024/12/СL від 3 лютого 2012 р. та інших обов'язків встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором №024/12/СL від 3 лютого 2012 р., а саме: за договором іпотеки (разом з додатковим договором), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 3 лютого 2012 р. за реєстрованим №144, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест», договорами поруки від 3 лютого 2012 року №024/12/СL/Р-1 і №024/12/СL /Р-2.
Вподальшому, за договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 р. ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції» передало, а ОСОБА_7 прийняв на себе право вимоги: за кредитним договором №024/12/СL від 3 лютого 2012 р. разом з додатковими угодами до нього (додаткова угода №1 від 20 липня 2012 р, додаткова угода №2 від 9 серпня 2013 р., договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 р.), а саме право вимоги повернення ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 4 862 327 грн. 37 коп. (яка згідно довідки АТ «Златобанк» станом на 12 лютого 2015 р. складається з 4 234 802 грн. 42 коп. - прострочена заборгованість за основним боргом та 627 524 грн. 95 коп. пені.), заборгованості за основною сумою згідно кредитного договору від 3 лютого 2012 р. №024/12/СL та інших обов'язків, встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором від 3 лютого 2012 року №024/12/СL, а саме: за договором іпотеки (разом із додатковими договорами) від 3 лютого 2012 р. за реєстровим №144, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест» та договорами поруки від 3 лютого 2012 року №024/12/СL/Р-1 і №024/12/СL/Р-2.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні у повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Крім того, 16 лютого 2015 року між новим кредитором ОСОБА_17. і ОСОБА_9 укладено договір поруки відповідно до умов якого ОСОБА_9 зобов'язаний солідарно з ОСОБА_8 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань по кредитному договору в межах суми 100 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що умови кредитного договору позичальником виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 1 серпня 2015 р. заборгованість по кредиту становить 4 234 802 грн. 42 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 381 372 грн. 87 коп., 3% річних - 79 294 грн. 73 коп. та 1 545 702 грн. 88 коп. - коригування на індекс інфляції ( а.с. 43,44 т. 1).
За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 514, 526, 527, 553, 554, 611, 625, 1054 ЦК України, вірно стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом та застосував положення ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів не може погодитись з розрахунком заборгованості, зробленим відповідачами ОСОБА_18 та ТОВ «Обарівінвест», з врахуванням висновків судово-економічної експертизи, виходячи з наступного.
Так, експертом надано висновок про те, що реальна процентна ставка за кредитним договором складає 27,52 %.
Проте, з додатку № 1 до кредитного договору, а саме графіку зниження розміру заборгованості та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, реальна процентна ставка складає 25,01% (а.с. 10 т.1) на дату укладення кредитного договору, а після цього змінювалась шляхом укладання додаткових угод, а саме: 20 липня 2012 р., реальна процентна ставка змінена на 25,25% (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 20 липня 2012 р.) (а.с. 12 т.1); 9 серпня 2013 р. реальна процентна ставка змінена на 28,91% ( додаток № 1 додаткової угоди № 2 від 9 серпня 2013 р.) (а.с. 13 т.1).
При цьому збільшення реальної відсоткової ставки здійснювалося саме за рахунок збільшення строку користування кредитними коштами, оскільки розмір процентної ставки за договором залишився без змін.
Крім цього, на думку експерта, Банк розраховуючи заборгованість необґрунтовано нарахував по кредиту 1 964 902 грн. 70 коп. Ця сума у відповіді на п'яте питання, стосовно правильності розрахунку заборгованості, названа експертом як «абсолютне подорожчання кредиту».
Разом з цим, відповідно до п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 р., абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) - це сума, розрахунок якої здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Ця сума має повідомлятися позичальникові банком при укладанні кредитного договору та може змінюватися у подальшому з врахуванням фактичного обсягу користування кредитними коштами та тривалості такого користування.
За таких обставин значення абсолютного подорожчання кредиту, не може ніяким чином ототожнюватися із безпідставним нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, експерт у своєму висновку використав невірні дані щодо реальної процентної ставки, яка була узгоджена сторонами шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору.
Наведений в апеляційних скаргах розрахунок заборгованості не містить в собі фактичних даних про суми платежів, вчинених в рахунок погашення заборгованості за кредитом та періоди нарахування процентів. Суми зазначені в розрахунках апелянтів не відповідають сумам, зазначеним в платіжних документах, які надавались ними у суді першої інстанції, суми щомісячних погашень не співпадають із сумами Додатку № 1 до кредитного договору у будь-якій його редакції. Розрахунок процентів взагалі припинено
у березні 2014 р., тоді як згідно з платіжними документами позичальник продовжував сплачувати проценти за кредитом до липня 2014 р.
Надані відповідачами квитанції про сплату боргу за період 2014 р. зараховані Банком на сплату процентів за користування кредитом та враховані Банком при відступленні прав вимоги, про що свідчить довідка про розмір заборгованості станом на 12 лютого 2015 р., з якої вбачається, що проценти за користування кредитом станом на час видачі довідки погашені.
За таких обставин, наданий відповідачами розрахунок заборгованості не можна вважати обґрунтованим.
Посилання апелянтів на припинення поруки, у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, колегія суддів не може прийняти до уваги.
Так, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
На думку апелянтів збільшенням відповідальності поручителя є збільшення реальної відсоткової ставки за кредитом. Проте, з матеріалів справи вбачається, що розмір процентної ставки за договором залишився без змін, а збільшення реальної відсоткової ставки, здійснювалося саме за рахунок збільшення строку користування кредитними коштами, який узгоджено поручителями ОСОБА_4 та ТОВ «Обарівінвест» договорами від 9 серпня 2013 р. про внесення змін до договорів поруки (а.с. 20, 25 т.1).
Не можна погодитись і з доводами апелянтів про припинення поруки внаслідок спливу шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителів, оскільки положення ч. 4 ст. 559 ЦК України можуть бути застосовані в разі відсутності у договорі поруки установлення строку припинення поруки.
З матеріалів справи вбачається, що п. 6.2 договорів поруки №024/12/СL/Р-1 та №024/12/СL/Р-2 встановлено, що порука за цими договорами припиняється після спливу 3-х років з настання кінцевої дати повернення кредиту, тобто з 2 лютого 2018 р.
Посилання представника ТОВ «Обарівінвест» в засіданні судової колегії на необхідність закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_8 не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на час його ухвалення. На час ухвалення оскаржуваного рішення були відсутні підстави для закриття провадження у справі.
До того ж, застосування положень п. 6 ст. 205 ЦК України передбачають можливість закриття провадження у справі у разі смерті сторони у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. В даному випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво, а відсутність правонаступників на дають підстав для застосування вищезазначених положень закону.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» відхилити, а заочне рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Н.О. Шаманська
Судді Т.Б. Кушнірова
І.В. Лівінський