Справа № 487/1125/15-ц
Провадження № 2/487/36/16
27.04.2016 року
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., секретаря Табунщик К.С.,представника позивачів ОСОБА_1,представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ «Дельта-Банк» та третьої особи ПАТ «Укрсиббанк» про захист прав споживача, визнання договору нікчемним, встановлення договору поруки припиненим та відшкодування моральної шкоди,
09.02.2015р. ОСОБА_4, ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» , у якому просили визнати нікчемним кредитний договір від 16.07.2007 року №11142854000. Свої вимоги обґрунтовували тим, що умови зазначеного кредитного договору не відповідають приписам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про страхування», а також у зв'язку із впливом відповідача на волевиявлення позивача шляхом не надання достовірної інформації щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту,та не роз*ясненням прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ухвали суду від 03.09.2015р. відповідача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на належного ПАТ «ОСОБА_7 у зв'язку із переуступкою ним права вимоги за кредитним договором на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги збільшив, а саме зазначив, що підлягає припиненим також і договор іпотеки від 16.04.2007 року , укладений ОСОБА_5, як правочин, вчинений виключно внаслідок та на виконання умов кредитного договору.А також позивачі просили стягнути із ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн.Зазначені позовні вимоги представник позивачів також в судовому засіданні підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав , просив відмовити в їх задоволенні. Представник третьої особи в судове засідання не з*явився.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що 16 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір
№ 11142854000, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у сумі 38478 швейцарських франків.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивач гарантує, що на момент укладення договору відсутні обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір, його волевиявлення на укладення договору є вільним і відповідає його внутрішній волі, він є дієздатним та на момент укладення цього договору не існує ніяких дій, рішень з боку суду щодо визнання його недієздатним або обмежено дієздатним.
Також , відповідно до умов договору позивач підтвердив, що до підписання цього договору він ознайомився з умовами договору, мав реальну можливість з ними ознайомитись.
Кредитний договір містить наступні умови: мету надання кредиту , (форми його забезпечення ; розмір процентів за користування кредитом ; суму кредиту, строк, на який надається кредит , детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (додаток до договору - графік повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки); можливість дострокового повернення кредиту та його умови .
На забезпечення виконання позичальником взятих за вищевказаним кредитним договором зобов'язань , 16.04.2007 року між позивачами та АКІБ «УкрСиббанк» в забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки.
16.04.2007р. між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №109007.
20.02.2009 р. між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №23736.
20.02.2009 р. між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №237377.
08.12.2011 р. між АТ «Дельта-Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, зокрема і за оспорюваним кредитним договором.
Так, звертаючись до суду із указаним позовом, позивач зазначив, що підставами для визнання недійсним укладеного у квітні 2007 року кредитного договору є невідповідність його змісту вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що виразилося в ненаданні йому відповідачем у повному обсязі інформації про умови кредитування, крім того, умови договору є несправедливими. Також просив визнати припиненим договір поруки, який носить похідний характер від основного договору (кредитного договору).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати
грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена
можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими (ч. 5 ст. 18).
Отже, за змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивачів та про відмову в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання нікчемним кредитного договору, а також відсутністю підстав для визнання припиненим договору іпотеки.
Так, перед укладенням сторонами кредитного договору банк у письмовій формі надав позивачу у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ч. ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; сторони узгодили всі його істотні умови, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; позивач особистим підписом засвідчив, що до підписання (перед його підписанням) цього договору він уже ознайомився з умовами кредитування, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі; виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, який особисто підписав кредитний договір, чим засвідчив отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору; на момент укладення кредитного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, протягом тривалого часу виконував свої обов'язки за договором із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, зі змісту кредитного договору не вбачається жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, як не вбачається і будь-яких інших несправедливих умов, недоведеність та необґрунтованість указаних позовних вимог, адже позивачем не доведено, зокрема факту несправедливості умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі ненадання інформації, яка зазначена у ч. 2 даної статті, банк несе відповідальність, яка встановлена ст. ст. 15 та 23 цього Закону, тобто споживач має право на відшкодування завданих такими діями збитків, однак у зв'язку із недоведеністю вимог позивачів, не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Зазначені вище висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, яка відповідно до законодавства підлягає обов'язковому застосуванню у судах.
За таких підстав позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.10,60, 213-215 ЦПК України, суд
В задоволені позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд в порядку, встановленому ст.294,ст.295 ЦПК України.
Суддя Павлова Ж.П.