Справа № 477/455/16-ц
Провадження № 2/477/422/16
(З А О Ч Н Е)
16 травня 2016 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання - Федоровській Л.А.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
09 березня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 15642,84 грн. та судові витрати по справі.
В позовній заяві зазначав, що 20.03.2008 року ОСОБА_1 уклала з ВАТ «КРЕДОБАНК» додатковий договір до договору банківського рахунку № 8/229 від 04Л2.2002 року.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 5 166,00 грн., а Позичальник зобов'язувалася в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
ОСОБА_2 свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, однак станом на 04.02.2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ВАТ «КРЕДОБАНК» за кредитом згідно Кредитного договору, складає - 15 642, 84 грн., з яких 5 165,38 грн. - неповернута сума кредиту; 5 641,34 грн. - прострочені відсотки; 322,57 грн. - прострочена сума комісії, 4513,55грн. - пеня.
Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідач не виконує умови договору та не сплачує кредитні платежі, просив стягнути їх з відповідача на свою користь та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується даними поштового повідомлення (а.с. 558), у зв'язку з чим суд допустив заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом було встановлено, що 04 грудня 2002 року між сторонами було укладено договір про видачу та обслуговування зарплатної платіжної картки (а.с. 21).
Згідно п. 2.6 Договору - строк дії картки 3 роки. Для заміни картки Клієнт подає до ОСОБА_2 відповідну заяву (п. 11.3).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20.03.2008 року, остання звернулася до ОСОБА_2 із заявою про встановлення кредитного ліміту на її заробітну картку в розмірі 5166 грн. (а.с. 45).
Згідно рішення кредитного комітету № О8/229-08 від 20.03.2008 року, було вирішено про надання кредитного ліміту ОСОБА_1 на картковий рахунок на наступних умовах: 1) овердрафт на картковий рахунок та 2) б/н (без розшифрування вказаного скорочення) (а.с. 46).
У колонці під назвою «б/н» слідує про встановлену суму кредиту у розмірі 5166грн. зі сплатою 20 %.
Розмір та сплата комісії, термін кредитування, порядок погашення кредиту не зазначені. Вказані графи мають запис «б/н» без розшифрування даного скорочення.
Зі змісту додаткового Договору слідує, що кредитний ліміт встановлено в розмірі 5166 грн. на весь строк дії платіжної картки. Як вже зазначено вище, строк дії картки становить три роки.
Згідно п. 3.1 Додаткового Договору - за користування кредитом Клієнт сплачує ОСОБА_2 процентну ставку, визначену Тарифами ОСОБА_2.
В той же час, даних щодо розміру ОСОБА_2 банку з надання кредиту, суду не надано.
Рішення кредитного комітету про надання кредиту на умовах сплати 20 % не може бути розцінено як ОСОБА_2.
Так, стандартним тарифом на обслуговування клієнтів є тарифи, що затверджені уповноваженим органом ОСОБА_2 щодо відкриття, обслуговування рахунків Клієнта, ведення операцій по ним, випуску та обслуговування карток, обслуговування зарплатного проекту Клієнта та інших операцій, що надаються Клієнту в рамках Договору. Тарифи розміщуються на ОСОБА_3 та є публічною офертою ОСОБА_3 для невизначеного кола осіб.
Коли певні умови кредитування, в тому числі процентна ставка, встановлюється не на умовах стандартних тарифів ОСОБА_3, а індивідуально за конкретним кредитним договором, умови кредитування - процентна ставка має бути визначена умовами вказаного Договору.
В той же час, умовами вищевказаного Договору (додаткового Договору) не визначено розмір процентної ставки, а мається відсилка на ОСОБА_2.
Більш того, суду не надано будь-яких доказів щодо погодження із клієнтом такого розміру процентної ставки та підписання нею Додаткового договору саме на таких умовах кредитування.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до приписів ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В той же час, суду не надано доказів щодо умов кредитування із встановленням процентної ставки, вказаної ОСОБА_2 як 20 %.
За вищевказаного суд також позбавлений можливості визначити суму пені, яка згідно п. 5.1 додаткового Договору встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, так як вже зазначено вище, суду не надано доказів щодо належного встановлення та погодження сторонами розміру процентної ставки.
Суду також не надано доказів щодо встановлення ОСОБА_2 комісійних виплат за адміністрування кредиту.
Так, ані умови Додаткового Договору, ані умови рішення кредитного комітету - не передбачено встановлення комісійних плат.
За вищевказаного ОСОБА_2 не доведено підстав стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у вказаному ним розмірі, а також комісії за адміністрування кредитом та пені, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Щодо стягнення основної суми кредиту, то умовами Додаткового договору передбачено, що датою видачі кредиту вважається день списання Клієнтом кредитного ліміту або його частини з карткового рахунку (п. 2.3 Договору).
Відповідно до меморіального ордеру № 669640 (а.с. 2), відповідачці видано кредит в розмірі 5165, 38 грн.
Згідно п. 4.1 Додаткового Договору, Клієнт зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до кінця строку дії платіжної картки.
Відповідно до заяви-анкети ОСОБА_1 остання оформила банківську платіжну картку 20.03.2008 року (а.с. 44).
Згідно п. 2.6 основного Договору - строк дії карки три роки. Даних щодо продовження строку дії картки суду не надано.
За такого, строк повернення кредиту минув 20.03.2011 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Проте, як вже зазначено вище, суду не надано доказів щодо встановленого договором розміру процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.
За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до меморіального ордеру від 29.07.2010 року, Банк надав відповідачці кредит в розмірі 5165,38 грн., який останньою не повернуто, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В іншій частині (стягнення процентів, комісії та пені), у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки також належить стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 454,74 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованість по тіло-кредиту за додатковим договором від 20 березня 2008 року до Договору банківського рахунку № 8/229 від 04.12.2002 року, в розмірі 5166 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят шість).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» судові витрати по справі в сумі 545, 74 грн.
В іншій частині позовних вимог, а саме: стягнення процентів, комісії та пені, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.
Суддя Л.М. Семенова