Справа № 473/1471/16-к
іменем України
"16" травня 2016 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачена ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12016150190000544 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Вознесенськ, Миколаївська область, українка, громадянка України, з неповною середньою освітою, не заміжня, не працює, має одну неповнолітню дитину, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима: 21.05.2010 року Вознесенським міськрайонним судом за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 22.07.2011 року Вознесенським міськрайонним судом за ч.1 ст.309, ч.2 ст.307, ст.ст.70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць; 23.09.2011 року Вознесенським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, звільнилася 25.06.2014 року з Чорноморської ВК №74 ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 17.06.2014 на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Приблизно всередині лютого 2016 року, більш точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийшли в гості до свого знайомого ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у приміщенні будинку почали вживати алкогольні напої.
Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_7 та ОСОБА_6 лягли відпочивати. У цей час ОСОБА_4 побачила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заснули, в зв'язку з чим у неї виник умисел та корисливий мотив на таємне викрадення майна, що належить ОСОБА_5 , яка є співмешканкою ОСОБА_7 та в той час була відсутньою за місцем мешкання. Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення майна, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з приміщення житлового будинку наступні речі: жіночу куртку марки «Whole Folks» вартістю 175 гривень, жіночі чоботи марки «T.Taccardi», вартістю 320 гривень, електричну бритву марки «Gillette» вартістю 380 гривень, чотири махрових рушника вартістю 35 гривень кожен на загальну суму 140 гривень, французьку парфумовану воду вартістю 160 гривень, бензопилу марки «ЗиД» вартістю 1360 гривень, металеві слюсарні тиски, вартістю 150 гривень, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 2685 гривень.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і на підставі положень ст.63 Конституції України відмовилася давати показання.
Потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що десь у лютому 2016 року коли вона була відсутня за місцем свого проживання, обвинувачена ОСОБА_4 та її співмешканець прийшли до неї додому, де на той час проживав лише її співмешканець, оскільки вона 3 місяці не була вдома, бо їздила в гості. Гагаріна разом із вказаними особами вживали спиртне, вранці, коли її співмешканець прокинувся, він виявив відсутність деяких речей. Він ходив додому до ОСОБА_8 , вимагав їх повернути, оскільки не хотів подавати заяву до міліції. 23 березня 2016 року, коли вона повернулася додому, то виявила відсутність речей, зазначених у обвинувальному акті, і тому звернулась до міліції. Їй було повернуто куртку, чоботи та бензопилу, а також обвинуваченою добровільно сплачено 600 грн. на відшкодування шкоди, завданої викраденням майна. Потерпіла просила відшкодувати шкоду завдану злочином, розмір якої зазначено в її позові, і просила суворо не карати обвинувачену.
Обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, окрім власного визнання нею своєї вини, показань потерпілої ОСОБА_5 , також підтверджуються фактичними даними, які містяться в документах, наданих стороною обвинувачення.
Так, на підставі заяви потерпілої ОСОБА_5 від 24.03.2016 року було порушено кримінальне провадження за фактом крадіжки належного її майна.
Згідно з протоколом огляду місця події від 24.03.2016 року було оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке належить потерпілій ОСОБА_5 , з якого сталася крадіжка.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 28.03.2016 року навпроти будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 добровільно видала замшеві чоботи та жіночу куртку червоного кольору з капюшоном. Також, відповідно до протоколу огляду місця події від 29.03.2016 року за тією ж адресою ОСОБА_4 добровільно видала бензопилу марки «ЗиД».
Вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_5 майна була встановлена на підставі висновку товарознавчої експертизи від 04.04.2016 року №261, згідно з яким залишкова вартість наданих на дослідження виробів з урахуванням зносу станом на 24.03.2016 року за умови, що фізичний стан, який мав виріб 24.03.2016 року відповідає фізичному стану, який є на момент проведення експертизи становить: жіночої куртки марки “Whole Folks” - 175,00 грн.; жіночих чобіт марки “T.Taccardi”- 320,00 грн.; бензопили марки “ЗиД” - 1360,00 грн. Всього на суму 1855,00 грн. Крім того, вартість металевих слюсарних тисків (150 грн.), французької парфумованої води (160 грн.), одного махрового рушника, який був у вжитку (35 грн.), електричної бритви марки “Gillette” (380 грн.) підтверджено довідками про вартість споживчого товариства “Тімірязєвське”.
Постановою від 12.04.2016 року викрадені у потерпілої ОСОБА_5 куртка марки “Whole Folks”, жіночі чоботи марки “T. Taccardi”, бензопила марки “ЗиД” - були визнані речовими доказами та передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5 .
Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені в порядку ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення у судовому засіданні доведено повністю та кваліфікує її дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Згідно із ст.65 КК України при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченої, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, оскільки обвинувачена вину визнала та частково відшкодувала шкоду потерпілій. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, відповідно до ст.67 КК України, - є рецидив злочину.
Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка за місцем проживання характеризуються позитивно; раніше судима та має незняту і непогашену судимість за злочини проти власності, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра; враховуючи позицію потерпілої, яка просила обвинувачену суворо не карати, часткове відшкодування завданої шкоди, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також те, що злочин, який вчинила обвинувачена, в силу ст.12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, суд вважає, що її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів можливе у разі призначення їй покарання у вигляді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Не дивлячись на те, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима, суд вважає за доцільне застосувати відносно неї саме положення ст.75 КК України, надавши їй шанс виправитися без ізоляції від суспільства, оскільки вона вину визнала, позитивно характеризується, вчинила дії, спрямовані на відшкодування шкоди потерпілій у грошовому виразі, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно з довідкою голови вуличного комітету від 30.03.2016 року проживає лише із матір'ю і у разі призначення їй покарання у вигляді арешту, як того просив прокурор, - дитина залишиться без піклування матері та враховує наступне.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням наведеного, зокрема обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , визнання неї своєї вини, та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 в період кримінального провадження, чим фактично досягнута мета покарання, суд дійшов висновку, що зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб вона довела своє виправлення.
Потерпілою ОСОБА_5 було пред'явлено до обвинуваченої ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення 2685 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, який підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Так, як вбачається із розписки потерпілої ОСОБА_5 вона в ході слідства отримала куртку марки “Whole Folks”, жіночі чоботи марки “T. Taccardi”, бензопилу марки “ЗиД”, а тому вартість цих речей не може бути стягнена, крім того потерпіла пояснила, що їй сплачено 600 грн. обвинуваченою у відшкодування шкоди. Таким чином, з обвинуваченої ОСОБА_4 слід стягнути 230 грн. матеріальної шкоди (2685 грн. - (175 грн.(вартість куртки) + 320 грн.(вартість чобіт) + 1360 грн. (вартість бензопили) + 600 грн. (сплачено добровільно).
В частині моральної шкоди, то вимога також підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно із ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З огляду на надані потерпілою та досліджені під час судового розгляду провадження докази, суд вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у негативних емоціях, що вона зазнала через викрадення майна, що є її власністю. Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З урахуванням викладеного, суд вважає, що цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 в сумі 5000 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 2000 грн., розмір якої відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, пов'язаних із вчиненням щодо неї неправомірних дій обвинуваченою та наслідків цього.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, - стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 підлягають витрати за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконає всі покладені на них обов'язки.
Згідно ч.1 п.п.3, 4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися на явку в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 439 гривень 80 копійок витрат за проведення експертизи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 230 (двісті тридцять) грн. матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
Речові докази за кримінальним провадженням, а саме: куртка марки “Whole Folks”, жіночі чоботи марки “T. Taccardi”, бензопилу марки “ЗиД”, передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5 - залишити останній, як власнику.
На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з дня вручення їм копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Вознесенського міськрайонного суду (підпис) ОСОБА_1
Згідно оригіналу: Суддя: