Справа № 454/62/16 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/783/3158/16 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 30
05 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої: Крайник Н.П.
суддів: Штефаніци Ю. Г., Мельничук О. Я.
при секретарі: Куцику І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Фермерського господарства «ОСОБА_2.» - ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2016 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2.» до Вищого адміністративного суду України та Держави України в особі державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації, -
12 січня 2016 року Фермерське господарство «ОСОБА_2.» звернулося з позовом до Вищого адміністративного суду України та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Вищого адміністративного суду України, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації (а.с. 1-4).
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Фермерського господарства «ОСОБА_2.» до Вищого Адміністративного суду України та Держави України в особі державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації в частині вимог до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу суду про відмову у відкритті провадження в частині вимог до Вищого адміністративного суду України оскаржив представник Фермерського господарства «ОСОБА_2.» - ОСОБА_2.
Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи. Ухвала суду не ґрунтується на принципах законності, верховенстві права, прийнята без дотримання положень Конституції України.
В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства, суд не вказав норму, яка б визначала, що на спірні правовідносини юрисдикція судів не поширюється або те, що суди, судді не відносяться до органів державної влади.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с. 47-50), а тому розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до вимог ч. 2 ст. 197, ч. 2 ст. 305 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу технічним засобом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство «ОСОБА_2.» звернулося з позовом до Вищого адміністративного суду України та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Вищого адміністративного суду України, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз»яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб»єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв»язку з розглядом судових справ.
Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У зв'язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов»язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законам порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2.» до Вищого адміністративного суду України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, вважаючи, що така позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження в частині вимог до Вищого адміністративного суду Українипостановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «ОСОБА_2.» - ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Штефаніца Ю. Г.
Мельничук О. Я.