Справа № 462/5010/15-ц
04 травня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді Колодяжного С.Ю.
при секретарі Обертас Н.М.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 в липні 2015 року звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 3/8 частини квартири №4 на вул.Сигнівка, 50 у м.Львові. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.12.2010 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина, в тому числі на належні їй 3/4 частки вказаної квартири. За життя ОСОБА_6 вступила у фактичне володіння та управління часткою квартири, яка залишилася після смерті її батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак не отримала в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину і не провела державної реєстрації права власності на успадковану частку. Заповіту померла не залишина, спадкожмців першої черги після її смерті нема. 24.02.2011 року вона звернулася до Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 Також до нотаріальної контори з такими заявами звернулися відповідачі у справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Згідно відповіді Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори від 17.04.2015 року нотаріусом неможливо встановити коло спадкоємців, крім цього її право на спадщину не визнається спадкоємцями ОСОБА_4 і ОСОБА_3, тому їй слід звернутися до суду за визнанням права власності в порядку спадкування.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та доповнила, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є рідна сестра ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також є двоюрідним братом і сестрою померлої. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову не заперечила, зазначивши при цьому, що як вона з позивачем, так і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки померла була їхньою двоюрідною сестрою.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову заперечили, посилаючись на його безпідставність. Зазначили, що вони є племінниками матері померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_8, а позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 - племінницями її батька - ОСОБА_7 Вважають, що оскільки ОСОБА_7 помер у 2002 році і його частка у квартирі перейшла їхній тітці ОСОБА_8, яка померла в 2010 році, то родичі батька двоюрідної сестри ОСОБА_6, в тому числі і ОСОБА_1, вже не можуть претендувати на спадщину після смерті останньої, оскільки така вже є спадщиною їхнього роду Романів. Просять в задоволенні позову відмовити.
Третя особа - ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час, день і місце розгляду справи, не забезпечила явку в судове засідання свого повноважного представника, про причини неявки такого суд не повідомила.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оглянувши цивільну справу № 2-2726/11, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є двоюрідними сестрами, а ОСОБА_3 - двоюрідним братом ОСОБА_6, яка померла 03.12.2010 року, після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі на 3/4 частки квартири на вул.Сигнівка, 50/4 у м.Львові, з яких 1/4 частка належала ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 30.12.1994 року, а також 1/4 - її батькові ОСОБА_7, який помер 23.09.2002 року, і 1/4 - її матері ОСОБА_8, яка померла 26.04.2010 року, спадщину після смерті яких вона прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
Позивач ОСОБА_9 і відповідач ОСОБА_2, що є рідними сестрами, являються племінницями батька померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, а відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які є рідними сестрою і братом, - племінниками матері ОСОБА_6 - ОСОБА_8
Також встановлено, що ОСОБА_1 24.02.2011 року звернулася до Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте згідно з листом №797/02-14 від 17.04.2015 року нотаріус повідомила, що неможливо встановити коло спадкоємців, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечують її право на спадщину після смерті ОСОБА_6, тому їй слід звернутися до суду за захистом свої спадкових прав.
Відповідачі також зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, однак їм також повідомили, що існують перешкоди для прийняття спадщини, роз'яснено за таких обставин право звернення до суду.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.ст. 1262, 1263 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері , а у третю чергу - рідні дядько та тітка спадкодавця.
Як встановлено, ОСОБА_6 не залишила заповіту, спадкоємці 1-5 черги за законом на час відкриття спадщини відсутні.
Згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 04.04.2014 року у справі № 2-2726/11 в задоволенні позовів ОСОБА_10, яка діяла в інтересах ОСОБА_11, та ОСОБА_12 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 відмовлено.
Між тим, статтею 1266 ЦК України врегульовано спадкування за правом представлення. Так, ч.4 ст.1266 ЦК України передбачено, що двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 має право на спадщину ОСОБА_6 за правом представлення, оскільки померла була її двоюрідною сестрою, а її мати ОСОБА_13, яка була рідною сестрою ОСОБА_7 та відповідно рідною тіткою спадкодавця, на час відкриття спадщини ОСОБА_6 померла. Також, за наведених обставин, право на спадщину за правом представлення має і рідна сестра позивача ОСОБА_2
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не заперечують тієї обставини, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є двоюрідними сестрою і братом ОСОБА_6, та як мати спадкодавця і їхній батько ОСОБА_14 були рідними сестрою і братом. ОСОБА_14 помер 21.08.2009 року. Отже, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 мають право спадкувати після смерті ОСОБА_6 за правом представлення.
Таким чином, з огляду на положення ч.5 ст.1266 ЦК України, згідно якої, якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну, належна спадкодавцю 3/4 частка квартири на вул.Сигнівка, 50/4 у м.Львові підлягає поділу порівну між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3В,. а відтак частка кожного з них складає 3/16 квартири.
Суд не приймає до уваги доводи відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що оскільки ОСОБА_7 помер раніше, ніж їхня тітка ОСОБА_8, то його родичі вже не можуть претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_6, яка є спадщиною їхнього роду Романів, так як такі твердження не грунтуються на законі і спростовуються вищенаведеним.
Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Зі змісту ч.3 ст.61 ЦПК України вбачається, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із наведеного, враховуючи встановлені обставини справи і досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на 3/16 частки квартирина вул.Сигнівка, 50/4 у м.Львові в порядку спадкування за правом представлення після смерті 03.12.2010 року її двоюрідної сестри ОСОБА_6, задовольнивши позов частково.
За такого рішення, згідно положень ст.88 ЦПК України, з кожного із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 81,20 грн. судового збору, який був сплачений позивачем при зверненні із позовом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/16 частки квартири №4 на вул.Сигнівка, 50 у м.Львові в порядку спадкування після смерті 03.12.2010 року її двоюрідної сестри ОСОБА_6.
Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 81,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: Колодяжний С.Ю.