Справа № 442/1383/16-к
Провадження № 1-кс/442/191/2016
28 квітня 2016 року м. Дрогобич
Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі скаргу ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 26.01.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року
з участю сторін: скаржника арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_3 ,
Скаржник арбітражний керуючий-ліквідатор ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» ОСОБА_3 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області зі скаргою про скасування постанови старшого слідчого Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 26.01.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року.
В обгрунтування скарги посилається на те, що 26.01.2016 року старшим слідчим Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 побуло винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі ч. 1 п.2 ст. 284 КПК України. Не погоджуючись з даною постановою він звернувся до суду із даною скаргою в якій зазначає, що він 28.07.2015 року звернувся до Дрогобицького МВ УМВС у Львівській області із повідомленням про злочин, що ОСОБА_5 шляхом зловживанням своїм службовим становищем вирішив привласнити майно ТзОВ «ВСП «Дністер», і ці його незаконні дії кваліфікуються за ч. 2 ст.191, ст. 364-1 КК України. 14.08.2015 року, його звернення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782. Зазначає, що йому не відомо з яких причин слідча перекваліфікувала попередню кваліфікацію з за ч. 2 ст.191, ст. 364-1 КК України на ч. 1 ст. 388 КК України так як його про це ніхто не повідомляв. Одночасно вказує, що в порушення вимог норм КПК України слідчою не було допитано свідків, які б могли дати свідчення про вчинення злочинів, а саме: завскладу СГ ТзОВ «Далява» ОСОБА_6 та представник заставодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», не зроблено запити в реєструючі організації з метою встановлення власника транспортних засобів. Слідчим не встановлено осіб, які вчинили злочини, незважаючи на те, що керівник СГ ТзОВ «Далява» не заперечую, що на його території знаходиться майно ТзОВ «ВСП «Дністер». Відзначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав 01.02.2016 рокку і відтак не пропустив строк на її оскарження.
В судовому засіданні скаржник арбітражний керуючий-ліквідатор ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» ОСОБА_3 вимоги поданої скарги підтримав в повному обсязі, які викладені ним у скарзі, просив суд її задоволити. Вказав, що він звертався в правоохоронні органи із заявою про вчинення злочину а саме про привласнення майна, однак слідча здійснювала розслідування злочину про приховування майна і тому безпідставно закрила дане кримінальне провадження. Слідчою не було вжито заходів щодо перевірки кому саме належить майно про яке він зазначав у поданій заяві про злочин. Керівник СГ ТзОВ «Далява» ОСОБА_5 на його звернення жодним чином не реагував, на територію підприємства його не допускав. Крім цього вказав, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 року, транспортні засобі, що належать ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» оголошено в розшук, а працівники правоохоронних органів, яким відомо про існування такої ухвали, жодним чином не відреагували на те, що такі автомобілі знаходяться на території СГ ТзОВ «Далява», що свідчить про невиконання ними рішення суду.
В судове засідання старший слідчий Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області постанова якого оскаржується та процесуальний прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури не з'явились, а тому відповідно до норм ст. 306 КПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника в підтримку доводів скарги, дослідивши докази надані особою, яка подала скаргу, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - «КПК України») передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено та як вбачається оскаржуваної постанови, що 04.08.2015 року в Дрогобицький МВ ГУМВСУ у Львівській області із заявою звернувся арбітражний керуючий ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» ОСОБА_3 в якій зазначав, що керівник СГ ТзОВ «Далява» ОСОБА_5 шляхом зловживанням своїм службовим становищем вирішив привласнити майно ТзОВ «ВСП «Дністер», і ці його незаконні дії кваліфікуються за ч. 2 ст.191, ст. 364-1 КК України. 14.08.2015 року, його звернення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782.
Постановою старшого слідчого Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 26.01.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито вказане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставами для закриття кримінального провадження послужило те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015140110001782 від 14.08.2015 року було встановлено наявність кримінального провадження № 12013150110000703 від 09.04.2013 року за ч. 1 ст.388 КК України, яке розслідувалось по аналогічному факту за заявою ОСОБА_3 та 16.10.2014 року досудове розслідування звершено та вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а тому слідча ОСОБА_4 постанова якої оскаржується закрила його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Як вбачається із представлених слідчому судді матеріалів кримінального провадження№ 12015140110001782 від 14.08.2015 року, в них дійсності міститься постанова від 16.10.2014 про закриття кримінального провадження № 12013150110000703 від 09.04.2013 року за ч. 1 ст.388 КК України, яке розслідувалось по факту за заявою ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 приховує майно на території СГ ТзОВ «Далява», і таке провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до заяви, яка подана ОСОБА_3 в Дрогобицький МВ ГУМВСУ у Львівській області 04.08.2015 року та остання була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року, скаржник вказував та повідомляв про злочин, що ОСОБА_5 шляхом зловживанням своїм службовим становищем вирішив привласнити майно ТзОВ «ВСП «Дністер», і ці його незаконні дії кваліфікуються за ч. 2 ст.191, ст. 364-1 КК України.
Стаття 388 ч. 1 КК України передбачає, що розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, і за це передбачена кримінальна відповідальність.
В свою чергу ч. 2 ст. 191 КК України передбачає, що привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, і за це також передбачена кримінальна відповідальність.
Крім цього ст. 364-1 КК України передбачає, що зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб карається законом.
На думку слідчого судді в постанові слідчої від 26.01.2016 року, яка є предметом оскарження, передчасно зроблено висновок про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015140110001782 від 14.08.2015 року було встановлено наявність кримінального провадження № 12013150110000703 від 09.04.2013 року за ч. 1 ст. 388 КК України, яке розслідувалось по аналогічному факту за заявою ОСОБА_3 та 16.10.2014 року досудове розслідування звершено та вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а тому слідча ОСОБА_4 постанова якої оскаржується закрила його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки скаржником ОСОБА_3 було подано дві різні заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Так, як встановлено слідчим суддею зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів кримінального провадження, при розслідуванні даного провадження слідчим було допитано та проаналізовано пояснення самого ОСОБА_3 , інші особи, які б могли повідомити про обставини вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст.191, ст.364-1 КК України слідчим не допитувались, хоча такі особи були ним вказані у заяві про злочин, що дає слідчому судді підставу вважати, що досудове розслідування проведено не повно.
Посилання на проведення інших слідчих дій, передбачених чинним КПК України, в постанові про закриття кримінальної справи відсутні.
Разом з тим, як встановлено слідчим суддею, в матеріалах кримінального провадження містяться протокол допиту ОСОБА_3 , копія постанови від 16.10.2014 про закриття кримінального провадження № 12013150110000703 від 09.04.2013 року за ч. 1 ст.388 КК України, яке розслідувалось по факту за заявою ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 приховує майно на території СГ ТзОВ «Далява», однак слідчою постанова якої оскаржується не взяті вони до уваги при розслідування кримінального провадження № 12015140110001782 від 14.08.2015 року, їм належним чином не надано правової оцінки в постанові про закриття кримінального провадження та їх не проаналізовано в повному обсязі.
Процесуальне рішення слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України, оскільки така підстава є не обґрунтована матеріалами кримінального провадження та її застосування можливе тоді, коли органом досудового розслідування встановлено конкретну особу, в діях якої відсутній склад кримінального правопорушення.
Відтак, слідчий суддя звертає увагу на те, що висновки слідчого в оскаржуваній постанові про необхідність закриття даного кримінального провадження не можуть вважатися мотивованими, оскільки аналізу всіх зібраних по даному кримінальному провадженню матеріалів і доказів в постанові не наведено і не обґрунтовано, обставини, на які вказує скаржник, не встановлено повною мірою, не надано їм правову оцінку, не спростовано доводи скаржника щодо фактичних обставин спірних правовідносин.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Отже, відповідно до матеріалів кримінального провадження та оскаржуваної постанови слідчого вбачається, що під час досудового розслідування слідчим не було проведено достатнього та необхідного за даних умов обсягу слідчих дій, необхідних в даному кримінальному провадженні, а встановленим під час досудового розслідування обставинам - не дана повна та об'єктивна правова оцінка, а тому оскаржувана постанова не може вважатися такою, що відповідає вимогам статті 110 КПК України.
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Частиною 3 статті 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Пояснення скаржника з посиланням на докази, які досліджені та здобуті під час розгляду даної справи не спростовують висновків суду зазначених в цій ухвалі, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Крім цього слідчий суддя вважає, що скаржником не пропущено терміну звернення до суду з даною скаргою, оскільки як встановлено в судовому засіданні копію оскаржуваної постанови він отримав 01.02.2016 року і відтак не пропустив відповідного процесуального строку. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що такий строк ним пропущений з поважних причин.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 22, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_3 - задоволити.
Постанову старшого слідчого Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 26.01.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001782 від 14.08.2015 року - скасувати.
Матеріали кримінального провадження № 12015140110001782 від 14.08.2015 року скерувати до Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1