Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 333/4397/15 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.
№ провадження 22-ц/778/1967/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В
„26" квітня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, про визнання договору іпотеки припиненим, -
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра», треті особи: Реєстраційна служба Запорізького МУЮ Запорізької області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Г.М., про визнання договору іпотеки припиненим.
У позові зазначав, що 07 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 16/2007/840/0050/ЮМК, за умовами якого отримав кредит у розмірі 195 000,00 доларів США, зі сплатою 14,4% річних за користування кредитом, строком по 03 березня 2017 року.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та відповідачем був укладений договір іпотеки № 16/2007/840/0050/ЮМК-1 від 07.03.2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., про що було внесено запис до реєстру під № 1584.
Відповідно до умов зазначеного договору іпотеки, у заставу банку було передано наступне нерухоме майно: кафе літ. А, розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 119,1 кв.м, реєстраційний номер 13581188; літній майданчик 48,2 кв.м, В - навіс 10,6 кв.м, Г - склад 5,1 кв.м , Д - вбиральня 1,5 кв.м, яке належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., до Єдиного державного реєстру іпотек було внесено запис № 4853998 від 23.04.2007 року про обтяження вищевказаного нерухомого майна іпотекою.
У зв'язку з укладанням договору іпотеки до Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна було внесено запис № 4608384 від 07.03.07 року про заборону відчуження названого кафе.
З причини невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 1 837 525 грн. 90 коп.
На підставі вказаного рішення 31.05.2013 року було видано виконавчий лист, який було пред'явлено на примусове виконання до Комунарського ВДВС ЗМУЮ.
У ході примусового виконання судового рішення державним виконавцем було проведено опис майна згідно з актом опису та арешту майна від 30.01.2014 року і відповідно до якого було описано та арештовано предмет іпотеки.
За звітом про оцінку майна ринкова вартість кафе літера А станом на 10.10.2014 року складає 1 068 282 грн.
На виконання рішення на 05.01.2015 pоку, 12.02.2015 pоку, 19.03.2015 року призначалися прилюдні торги з реалізації кафе, однак вони не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
Оскільки предмет іпотеки не був реалізований на прилюдних торгах, відповідачу було надіслано лист № 7800/1 від 10.03.2015 року з пропозицією протягом 15 днів з моменту отримання листа вирішити питання про придбання предмета іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок цього майна, однак правом придбати предмет іпотеки на таких умовах відповідач не скористався.
За вказаних обставин, на підставі ч.3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» позивач просив суд визнати договір іпотеки №16/2007/840/0214/ЮМК від 07.03.2007 року, який укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, припиненим, скасувати в Єдиному державному реєстрі іпотек запис № 4853998 від 23.04.2007 року про обтяження іпотекою кафе літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 119,1 кв.м, реєстраційний номер 13581188. літній майданчик 48,2 кв.м, В - навіс 10,6 кв.м, Г - склад 5,1 кв.м, Д - вбиральня 1,5 кв.м, яке належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., реєстраційний номер 1582; скасувати запис № 4608384 від 07.03.3007 року про заборону відчуження зазначеного кафе та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 березня 2007 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», було укладено з ОСОБА_2 кредитний договір № 16/2007/840/0050/ЮМК, відповідно до якого останній отримав від банку кредит у розмірі 195 000,00 доларів США на строк по 03 березня 2017 року, зі сплатою 14,4% річних(а.с.5).
З метою забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 та банком 07 березня 2007 року укладено договір іпотеки № 16/2007/840/0050/ЮМК-1, за яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку належне йому нерухоме майно- кафе літ.А загальною площею 119,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.6).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 16/2007/840/0050/ЮМК в сумі 1 837 525 грн. 90 коп.(а.с.15-18).
На підставі вказаного рішення 31.05.2013 року був виданий виконавчий лист № 2-510/11, за яким державний виконавець Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ відкрив виконавче провадження, приєднавши його до зведеного виконавчого провадження № 44799635.
З метою виконання вказаного виконавчого провадження 30.01 2014 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна боржника, а саме, кафе літ.А по АДРЕСА_1
Електронні торги з реалізації вказаного майна, які призначалися на 05.01.2015 року, на 12.02.2015 року, на 19.03.2015 року, не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.
12.05.2015 року заступник начальника Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ виніс постанову, в якій, пославшись на п.8 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 1 837 525 грн. 90 коп. повернув ПАТ КБ «Надра» з причин недостатності коштів від реалізації рухомого майна на погашення заборгованості та зняття з реалізації нерухомого майна у зв»язку з відсутністю купівельного попиту(а.с.14).
Відповідно до ст. 49 Закону України»Про іпотеку» у редакції, що діяла на час проведення електронних торгів, яка регулює права та обов»язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотеко держателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшено не більш ніж на 25%. Якщо іпотеко держатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50% початкової вартості майна.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Мотивуючи заявлений позов, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач не скористався передбаченим ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» правом придбання предмета іпотеки за результатами призначених на 19.03.2015 року третіх прилюдних торгів з реалізації кафе.
Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ «Надра» посилалось на те, що відповідну пропозицію від виконавчої служби банк не отримував, а ця обставина позбавляла його можливості реалізувати право на придбання предмету іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки прилюдні торги з реалізації кафе проводились на виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку грошових коштів, отже в порядку Закону України «Про виконавче провадження» а не судового рішення про звернення стягнення на кафе, як предмет іпотеки, то у такому випадку положення ч.3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» на спірні правовідносини не поширюється, а тому підстав для визнання договору іпотеки припиненим немає.
Висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є по суті правильним, однак погодитися з тим, що на спірні правовідносини не поширюються положення ч.3 ст. 49 Закону України „Про іпотеку", як на підставу відмови, в повній мірі не можна.
Закон України „Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до ч.1 ст. 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувача, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Положеннями ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з ч.8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону „Про іпотеку".
Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування до спірних правовідносин положень Закону України „Про іпотеку" є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч.1 ст. 52 Закону „Про виконавче провадження".
Таким чином, норми Закону України „Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України „Про виконавче провадження", першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об"єкти нерухомості.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача- заставодержателя.
Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону „Про виконавче провадження" дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже норми Закону „Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов"язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України „Про іпотеку".
Відповідний правовий висновок щодо застосування положень Закону України „Про іпотеку" міститься у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року по справі № 6-28цс15, від 16 грудня 2015 року по справі № 6-1460 цс15, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковими для всіх судів України.
З матеріалів справи вбачається, що акт опису та арешту майна - кафе літ.А по АДРЕСА_1, іпотекодержателем якого згідно договору іпотеки від 07.03.2007 року являється ПАТ «Комерційний банк «Надра», був складений державним виконавцем 30.01.2014 року в порядку примусового виконання виконавчого листа № 2-510/11 про стягнення з ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості на користь саме зазначеного банку, отже на користь стягувача, який є іпотекодержателем цього майна, а тому реалізація вказаного майна проводилася з дотриманням визначеного саме Законом України „Про іпотеку" порядку.
Таким чином, висновок суду про те, що на спірні правовідносини положення ст. 49 Закону України „Про іпотеку" не розповсюджуються, не можна вважати вірним.
Між тим, приписи ч.3 ст. 49 Закону України „Про іпотеку" , згідно яким якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатом третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припинена за рішенням суду, не є імперативними, а є правом суду з урахуванням обставин справи.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ході розгляду справи відповідач наголошував, що його порушене право не було відновлено, оскільки заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2007 року ОСОБА_2 не погашена, що підтверджується відповідною довідкою про стан заборгованості на 28.10.2015 року(а.с.81), дані якої позивачем не спростовані.
Хоча зазначені обставини при ухвалені рішення судом у повній мірі враховані не були, однак по суті спір вирішено судом вірно, з урахуванням того, що у даному випадку банк не може бути позбавлений права вимагати повернення кредитної заборгованості боржником за рахунок іпотечного майна.
Оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 308 ЦПК України правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване лише з формальних міркувань, а результат розгляду справи є правильним, ухвалене по справі рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року по даній справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: