Справа № 438/1414/15-ц
Номер провадження 2/438/97/2016
10 травня 2016 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі головуючого-судді: Посисень Л.М.,
при секретарі: Дробчак Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов»язання передати залишки транспортного засобу.
Позивач ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просить зобов»язати відповідача ОСОБА_2 передати йому залишки пошкодженого транспортного засобу «Деу Ланос» д.н.з. 947 - 25 ТС.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 пояснив, що 17 лютого 2013 року, близько 17 год. 15 хв., позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Субару Форестер» д.н.з. АО 9362 та рухаючись ділянкою дороги по вул.Сагайдачного у м.Трускавець в напрямку вулиці Бориславська, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, яким керував відповідач, ОСОБА_2
Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я.
Відносно позивача ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження, судовий розгляд якого здійснювався Дрогобицьким міськрайонним судом.
01 березня 2013 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено 58 000 гривень матеріального та морального відшкодування на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за заподіяну шкоду внаслідок ДТП, яка мала місце 17.02.2013 року. На той час вищевказана сума повністю покривала вартість нового автомобіля.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2013 року по справі №42/4368/13-к позивача ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження - закрито.
На даний час залишки автомобіля НОМЕР_2 перебувають у розпорядженні відповідача.
Згідно ст.ст.1166, 1188 ЦКУ шкода, заподіяна внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, заподіяна одній особі іншою, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо ця особа не доведе відсутності своєї вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) при настанні страхового випадку страховик згідно з лімітами відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю та майну третьої особи.
Відповідно до ст.9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування заподіяної шкоди, зобов'язана виплатити постраждалому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки, вартість ремонту автомобіля відповідача значно перевищувала його вартість на час ДТП, то позивач ОСОБА_1 відшкодував відповідачу повну вартість автомобіля.
У випадку виплати особі повної вартості автомобіля, який визнано фізично знищеним, його залишки належить повернути особі, яка відшкодувала шкоду.
Після отримання від позивача ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок відшкодування повної вартості фізично знищеного автомобіля НОМЕР_1, відповідач зобов'язався передати позивачу ОСОБА_1 у власність його залишки. Однак, на даний час свої зобов'язання, встановлені вищеописаними нормами законодавства України, відповідач так і не виконав та не повернув позивачу ОСОБА_1 залишки автомобіля НОМЕР_1.
Позов просить задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, допитана як свідок, пояснила, що 17.02.2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2, як і вона, також отримав тілесні ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеня, забій грудної клітини", про що свідчить виписка № 152 з медичної карти стаціонарного хворого. Перебував на стаціонарному лікуванні 23 дні, що становить тривалий розлад здоров"я в термін понад три тижні, та, відповідно до п.2.2.1-2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та ст.122 КК України, належить до ознак ушкоджень середньої тяжкості.
Після лікарні відповідач ОСОБА_2 лікувався амбулаторно. Йому заборонили будь-які стреси, але, внаслідок перенесених травм, його здоров'я відновилось тільки частково. Зустрічі зі слідчими, судові тяганини, а також тиск з боку самого ОСОБА_1 на протязі багатьох років погіршують його стан.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона, ОСОБА_4, отримала такі тілесні ушкодження: "Закритий перелом правої ключиці зі значним зміщенням. Забій грудної клітини зліва", про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого.
Перебуваючи на лікуванні в лікарні, після кількох невдалих спроб поставити кістку на місце, хірург заявив їй, ОСОБА_4, що потрібна операція, тому що вони безсилі. І це буде коштувати 20 000 гривень. І, ось, відповідач ОСОБА_2, знаходячись в лікарні під дією уколів і також з частковою втратою пам'яті, та вона, яка отримала звістку про операцію, не усвідомлюючи, що роблять, під тиском чотирьох чоловік з боку ОСОБА_1 підписали розписку на суму 58 000 гривень.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві опирається на Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тому і вони подивились, що згідно ст.9 ч.2, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого. Але позивач не вказує ст.9 ч.3 цього закону, де розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого.
Виходячи з вищевказаного, позивач має відшкодувати на лікування 200 000 гривень їм обом.
Відшкодувати автомобіль, який був знищений.
Не була врахована втрачена матеріальна вигода, тому що вони не працювали.
Не були враховані душевні страждання, тиск, які виникли внаслідок аварії, під час слідства, після суду і продовжуються по цей день.
Загальна сума відшкодувань мала би бути 250 000 гривень. Враховуючи, що позивач відшкодував суму в розмірі 58 000 гривень, сума, яку залишилось відшкодувати, становить 192 000 гривень.
Якщо вважати, що сума 58 000 гривень покриває витрати на її, ОСОБА_4 здоров»я, тому що від її голосу залежало уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, то:
а) Не була відшкодована ОСОБА_2 втрата здоров'я і моральні страждання, завдані ОСОБА_1
б) Не була відшкодована сума, рівноцінна вартості його автомобіля та інших матеріальних втрат.
Позивач у позовній заяві вводить суд в оману, що сума 58 000 гривень повністю покривала вартість нового автомобіля.
Вартість нового автомобіля "Деу Ланос", згідно прейскуранту офіційного диллера "УкрАВТО" на сайті на 11.04.2013 становить 78 900 гривень.
І саме головне, ОСОБА_1 в м.Трускавець 12.03.2013 року у присутності трьох свідків написав розписку: "Я, ОСОБА_1, по факту ДТП, яке мало місце 17 лютого 2013 року в м.Трускавці, жодних претензій не маю. Ні матеріальних, ні моральних претензій до ОСОБА_2 не маю. Не заперечую своєї вини у даному ДТП, жодних тілесних ушкоджень під час ДТП, яке мало місце 17 лютого 2013 року, я не отримав."
Позивач відмовився від будь-яких претензій у письмовій формі.
В позові просить відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, допитану як свідка, вислухавши показання свідка ОСОБА_5, з»ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
С У Д О М В С Т А Н О В Л Е Н О, що 17 лютого 2013 року близько 17 год. 15 хв., позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Субару Форестер» д.н.з. АО 9362 та рухаючись ділянкою дороги по вул.Сагайдачного у м.Трускавець в напрямку вулиці Бориславська, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, яким керував відповідач, ОСОБА_2
Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я.
01.03.2013 в присутності адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 дано розписку про те, що 01.03.2013 року ними отримані від громадянина ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 58 тисяч гривень, як матеріальне і моральне відшкодування, заподіяне їм внаслідок ДТП, яка мала місце 17.02.2013 року.
Позивачем ОСОБА_1 12.03.2013 відповідачу ОСОБА_7 дано розписку про те, що він по факту ДТП, яке мало місце 17 лютого 2013 року в м. Трускавці, жодних претензій не має. Ні матеріальних, ні моральних претензій до ОСОБА_2 не має. Не заперечує своєї вини у даному ДТП, жодних тілесних ушкоджень під час ДТП, яке мало місце 17 лютого 2013 року, він не отримав.
Свідок ОСОБА_5 показав, що позивач ОСОБА_1 розписку 12.03.2013 писав добровільно.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 17 вересня 2013 року позивача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України у зв»язку з примиренням з потерпілою і кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито.
Жодних доказів про те, що є залишки пошкодженого транспортного засобу «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_3, а також з чого вони складаються та яка їх залишкова вартість позивачем ОСОБА_1 суду не надано і в судовому засіданні таких доказів не здобуто.
При встановлених у судовому засіданні обставинах позов позивача ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, ч.3 ст.209 ЦПК України, ст.ст.1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов»язання ОСОБА_2 передати залишки пошкодженого транспортного засобу «Деу Ланос» д.н.з.947 - 25 ТС Іваненко ОСОБА_8 - в і д м о в и т и.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.