Дата документу 27.04.2016
Справа № 334/8715/15-ц
Провадження № 2/334/443/16
27 квітня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
28.09.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12649,89 доларів США на термін до 23.11.2011 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Позивач зобов'язання за даним договром виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, станом на 25.08.2015 року має заборгованість у загальному розмірі 29891,10 доларів США, яка складається з наступного: 5254,55 доларів США - заборгованість за кредитом; 7076,27 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 506,16 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 17054,12 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборговансіть за кредитним договром у сумі 29891,10 доларів США, що за курсом долара до гривні 22,09 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.08.2015 року складає 660294,40 грн., а також судові витрати по оплаті судового збору.
В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і посив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальному розмірі 29891,10 доларів США, що за курсом долара до гривні 22,09 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.08.2015 року складає 660294,40 грн., і яка складається з наступного: 5254,55 доларів США - заборгованість за кредитом; 7076,27 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 506,16 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 376 725,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судові витрати по оплаті судового збору.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.
Крім того, пояснила, що звернення до суду з позовм про звернення стягнення на предмет застави, не позбавляє кредитора права звернутися до суду з позовом про стягнення суми заборгованості. Крім того, на думку, представника позивача перебіг строку позовної давності у даному випадку має починатися з 31.10.2012 року, коли було ухвалено рішення апеляційного суду Запорізької області у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме, автомобіль JAC, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1, яке не виконано до теперішнього часу з вини відповідача. Просить відмовити у застосуванян строків позовної давності.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що на підставі рішення рішення апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме, автомобіль JAC, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1, але кредитор не звернувся за виконанням вказаного рішення, а отже, воно не виконано з вини самого кердитора. Кроім того, просив застосувати строки позовної давності, т.я. строк дії договору закінчився 23.11.2011 року; з позовом про звернення стягнення на заставлене майно до суду банк звертався у вересні 2011 року, а тому, на момент звренення з даним позовом до суду сплили строки позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом установлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року.
Відповідно до умов договору Банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 23.11.2006 року по 23.11.2011 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 12649,90 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту. Періодом сплати є період з 22 по 28 число кожного місяця. ( п.1.1 Договору)
Відповідно до п.1.2. Договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 238,23 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагородою, комісією.
Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, винагороду і комісію в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Згідно п. 3.2 договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Факт отримання кредиту та неповне виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.
Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 25.08.2015 року відповідач має заборгованість у загальному розмірі 29891,10 доларів США, яка складається з наступного: 5254,55 доларів США - заборгованість за кредитом; 7076,27 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 506,16 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 376 725,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовується, між тим, відповідач посилається на рішення апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про звернення стягнення на заставлене майно.
Згідно вказаного рішення суду у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 12.09.2011 року у сумі у сумі 10094,27 доларів США або за курсом НБУ 80474,55 грн., звернуто стягнення на заставлене майно а саме, автомобіль JAC, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 ( а.с. 29-31).
Між тим, вказане рішення суду звернтуо до виконанян лише лютому 2016 року, і згідно постанови ВП №50037551 від 03.02.2016 року державним виконавцем Ленінського ВДВС відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Отже, рішення апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно до часу розгляду даної справи не виконано, але ця обставина не позбавляє кредитора (позивача) звернутися до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Кредитний договір був укладений на строк до 23.11.2011 року включно. Згідно розрахунку заборгованості та обставин, установлених, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, з 30.11.2008 року ОСОБА_1 порушував порядок та строки здійснення чергових щомісячних платежів за Договором.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності. Заяву про поновлення строку банк не подавав.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).
Отже, оскільки кошти від відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором останній раз надійшли 30.10.2008 року, то з настанням 30.11.2008 року у кредитора виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Як установлено судом, 28.09.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно у рахунок заборгованості за кредитним договором №ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року, яка утворилася станом на 12.09.2011 року у сумі 10094,27 доларів США або за курсом НБУ 80474,55 грн.
Ч.2 статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Отже, звернувшись з позовом до суду позивач перервав перебіг строку позовної давності, і з 29.09.2011 року почався новий перебіг строку позовної давності, який закінчився 29.09.2014 року.
Враховуючи, що строк дії кредитного договору №ZPS0AU19030423 закінчився 23.11.2011 року, то й 3-річний строк давності вимог за ним також скінчився 23.11.2014 року, а з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся до суду лише 28.09.2015 року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку і не просив суд його поновити.
Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, то й вимоги про стягнення витрат на оплату судового збору відповідно до ст.. 88 ЦПК України, також не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 256,257, 261, 264, 267 ЦК України, суд, -
В і д м о в и т и у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Дубина Л. А.