Справа № 333/2353/16-ц
Пр.№ 2-о/333/135/16
12 травня 2016 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Наумова І.Й., при секретарі Кунець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Комунарський районний у м.Запоріжжя відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті, -
Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті матері.
Заява мотивована тим, що 24 березня 2016 р. в м. Донецьку, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, померла мати заявниці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Звернувшись до Комунарського районного у м.Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про реєстрацію факту смерті їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації, у зв'язку з тим, що документи про смерть видані на тимчасово окупованій території, не мають юридичної сили в України. Заявниця просить суд встановити факт смерті матері для реєстрації цього факту в органі РАЦС.
В судове засідання заявниця не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином, в своїй заяві просила суд розглянути справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи Комунарський районний у м.Запоріжжя відділ державної реєстрації актів цивільного стану в судове засідання не з'явився, надавши суду відповідні пояснення, не заперечуючи проти розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 234 ч.2 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; усудовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 р. «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.
Наданими заявницею документами встановлено, що її мати ОСОБА_2 народилася 05 січня 1925 року в с.Ново-Парфіївка, Кегичевського р-ну, Харківської області, мешкала та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 6 кв.141.
ОСОБА_2 є матір'ю заявниці ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно свідоцтва про смерть від 25.03.2016 року, актовий запис №302 та Довідки для отримання допомоги на поховання №302/1-45 від 25.03.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 24.03.2016 року у м.Донецьк.
Комунарським районним у м.Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану 11.05.2016 року було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки пред'явлені заявницею документи, видані на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.
У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Згідно зі ст. 17 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України 18 жовтня 2010 р. № 52/5 (з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
В судовому засіданні встановлено, що надане заявницею свідоцтво про смерть від 25.03.2016 року видане закладом, що знаходиться на окупованій території, не відповідає затвердженій в установленому законодавством порядку формі.
Оцінюючи вказане свідоцтво, видане установою, що розташована на тимчасово окупованій території, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки») в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 дійсно померла в м. Донецьку 24 березня 2016 р., суд вважає за необхідне встановити факт її смерті в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 213-215, 234, 256, 257-1, 259 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Комунарський районний у м.Запоріжжя відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті 24 березня 2016 р. у м. Донецьку, Україна, ОСОБА_2, що народилася 05 січня 1925 року в с.Ново-Парфіївка, Кегичевського р-ну, Харківської області, мешкала та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 6 кв.141, громадянки України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутніми під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.Й. Наумова