Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/211/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
04.05.2016 м. Кіровоград
Колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , поданою на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, розлученого, із малолітньою дитиною на утриманні, із вищою освітою, такого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю один рік, покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування покарання.
Ухвалено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_9 : 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 1 801 гривень 34 копійки у відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вироком суду першої інстанції визнаний винуватим за вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , 03 січня 2013 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 знаходились навпроти будинку АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході якого ОСОБА_11 штовхнув ОСОБА_9 , від чого останній впав.
Коли ОСОБА_9 намагався підвестися, ОСОБА_7 , із умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , наніс останньому правою ногою один цілеспрямований удар в область нижньої щелепи.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів нижньої щелепи справа та зліва в сукупності з підвивихом першого шийного хребця, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 369 від 07.08.2014 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 добу.
Вирок суду першої інстанції оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим ОСОБА_7 , котрий у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, закрити провадження щодо нього у зв'язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.
Вказує на незаконність вироку суду, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що конфлікт розпочав саме потерпілий ОСОБА_9 , який спровокував його та його знайомого ОСОБА_11 .
Саме потерпілий перший спричинив йому тілесні ушкодження, зокрема, удари в область голови кулаками рук. Також потерпілий наносив ударів й ОСОБА_11 .
Коли він впав внаслідок нанесення йому потерпілим ударів, - почув зойк та, здіймаючись на ноги, побачив, що ОСОБА_9 впав на землю. Коли останній почав підійматись, - почав кричати, а він (обвинувачений) почув тупіт ніг, зрозумів, що хтось біжить, а тому ОСОБА_11 сказав йому, щоб він біг до батька ОСОБА_9 , що він й зробив.
Тоді як з квартири вийшов батько потерпілого, у під'їзд зайшли потерпілий ОСОБА_9 і два хлопці, які сказали, що він бив ОСОБА_9 .
При цьому, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що він звернувся до травмопункту з приводу нанесених йому потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, знаходився на лікуванні.
Крім того, він викликав на місце події й слідчо-оперативну групу, писав заяву, яка внесена поліцією до ЄРДР, і за цим фактом здійснюється кримінальне провадження.
Також обвинувачений зауважує на таке.
Свідки у кримінальному провадженні вказали на нього як на особу, яка нанесла потерпілому тілесні ушкодження, але на той час, коли відбувався конфлікт між ним та потерпілим, на вулиці було темно і розгледіти щось було неможливо.
До того ж, свідки є друзями потерпілого ОСОБА_9 , а тому вони є зацікавленими особами у провадженні.
Суд першої інстанції, при ухваленні вироку, не зазначив мотивів, за яких надав переваги одним доказам перед іншими (показанням свідків обвинувачення перед свідками захисту).
Судом залишилося не з'ясовним, як свідки обвинувачення визначили хто, кому і як наносив удари у день вчинення правопорушення; і чи мали свідки об'єктивну можливість при вказаних обставинах бачити обставини справи, як їх повідомили суду.
Разом із тим, стороною обвинувачення не надано спростувань його доводам щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 іншими особами, обмежившись посиланням на те, що він намагається уникнути відповідальності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку та доводи у дебатах обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 , котрі підтримали апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, просили вирок суду першої інстанції скасувати, закрити провадження, у зв'язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив оскаржуваний вирок суду залишити без змін як законний та обґрунтований, потерпілого ОСОБА_9 та в його інтересах його представника - адвоката ОСОБА_10 , котрі також висловилися про законність оскаржуваного судового рішення та необхідність залишення його без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, що інкриміноване йому обвинуваченням, не визнав.
Будучи допитаним в судовому засіданні судом першої інстанції, надав наступних показань.
Він та його знайомий ОСОБА_11 , 02 січня 2013 року, у вечірній час - о 22 годині 40 хвилин, вирішили піти до магазину, - купувати продукти харчування, оскільки незадовго до цього його виписали з лікарні, де він переніс хірургічне втручання (06 грудня 2012 року).
Оскільки магазин «Рассвет», куди вони вирушили, на той час він вже був закритим, ОСОБА_11 запропонував піти в інший магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вони йшли, спілкуючись, повернули в сторону площі Перемоги м. Олександрії Кіровоградської області, він почув, що хтось йде позаду них зі сторони ОСОБА_11 . Цей чоловік пройшов наперед них на 2- 3 метри, а потім розвернувся і запитав: «Що там ОСОБА_12 ?».
Вони зупинились, в цей час він був справа від ОСОБА_11 десь за 1 метр. Той чоловік розвернувся та підійшов до ОСОБА_11 та знову запитав: « Що там ОСОБА_12 ?».
ОСОБА_11 йому відповів, що він ОСОБА_13 та знає його батька. У відповідь на це чоловік сказав ОСОБА_11 , що він його теж знає та знає, що у нього син, потім сказав «..за Серьогу» і наніс ОСОБА_11 десь 2-5 ударів в область голови лівою та правою рукою, але там було темно. ОСОБА_11 закривав обличчя руками і відходив в сторону.
В цей час він почав від них відходити вперед, питати в чому проблема, та просив заспокоїтися. Він відійшов від них десь на 2 метри.
Як стало потім йому відомо, це був ОСОБА_9 , який сказав, щоб вони стояли та підійшов до нього. Він сказав ОСОБА_9 , що також знає його батька, але хлопець наніс йому 2-3 удари кулаками рук в область голови.
Він ОСОБА_9 у відповідь ніяких ударів не наносив.
ОСОБА_11 , який стояв від нього десь за 1,5 -2 метри, сказав, щоб він біг до батька. Коли він почав відходити, то ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_11 та наніс йому декілька ударів руками, але куди не бачив, так як було дуже темно.
Він просунувся вперед на 5 - 10 метрів, в цей час ОСОБА_9 знову сказав, щоб вони стояли. Почав знову щось казати ОСОБА_11 за ОСОБА_14 , а тому він сказав йому, щоб той заспокоївся та про те, що ще діти їх не били. Артем
ОСОБА_9 наніс йому удар рукою в плече, від якого він нахилився, а потім ОСОБА_9 ударив його в голову, від чого він впав на коліна. У відповідь ОСОБА_9 він ударів не наносив. Коли він був уже на колінах, почув слово «Ай», почав підніматись і побачив, що ОСОБА_9 впав на землю.
Коли ОСОБА_9 почав підніматись, то почав кричати. Він почув тупіт ніг і зрозумів, що хтось біжить, а тому ОСОБА_11 сказав йому, щоб він біг до батька ОСОБА_9 . Він побіг, заскочив у хвіртку, у 2-ий під'їзд та почав дзвонити у двері всіх квартир. Вийшов батько ОСОБА_9 , і в цей час в під'їзд зайшли ОСОБА_9 з двома хлопцями, які сказали, що він бив ОСОБА_15 .
В суді апеляційної інстанції, в судових дебатах, обвинувачений ОСОБА_7 , надав аналогічних пояснень, зазначив, що того дня, 02 січня 2013 року, конфлікт розпочав саме потерпілий ОСОБА_9 з друзями, які почали чіплятись до нього та ОСОБА_11 .
Саме ОСОБА_9 почав наносити йому ударів кулаками рук; він же потерпілому ударів не наносив.
Наполягав, що саме потерпілий ОСОБА_9 спричинив йому тілесних ушкоджень.
Не зважаючи на невизнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, вина ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі достовірних доказів.
Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_9 , наданих останнім суду першої інстанції, - він раніше обвинуваченого не знав, але до цього випадку знав ОСОБА_11 з яким підтримував дружні стосунки його батько.
В той день, близько 24 години він повертався додому з дня народження друга. Він йшов потихеньку, так як на той час у нього рука була в гіпсу.
ОСОБА_7 з ОСОБА_11 стояли, коли він проходив біля них. Вони його запитали за сигарети, він відповів, що не курить, але його почали ображати. Він попросив їх, щоб так не виражались на його адресу та пішов. Його наздогнав ОСОБА_11 , поклавши руки йому на плечі, штовхнув, збивши його з ніг. Він впав лицем донизу. В цей час до нього підскочив ОСОБА_7 , який наніс йому удар ногою в область голови. ОСОБА_16 і ОСОБА_17 в ту ніч привели його до свідомості та провели додому, де вже були ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Згідно із показаннями в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_18 , матері потерпілого, - близько 24 години, вона з чоловіком були вдома.
Подзвонив дзвоник, чоловік вийшов, там стояли ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , на них не було ніяких тілесних ушкоджень. В цей час привели ОСОБА_15 , вона забрала його в квартиру, так як він був в крові, мокрий та в бруді. Через деякий час зайшов чоловік і сказав, що заяви вони не подаватимуть, а на наступний день з'ясують, які травми у сина і будуть вирішувати всі питання. Вони викликали таксі, яке доставило їх з сином до лікарні в 01 годині 20 хвилин ОСОБА_15 оглянув лікар, який направив його на рентген. В цей час викликали стоматолога, який оглянув сина і дав їм направлення в м. Кіровоград. Зранку того ж дня, близько 07 годині 00 хвилин вони з кумом на його автомобілі поїхали в лікарню в м. Кіровоград. Так як чоловік сказав, що син не буде писати заяви до міліції, оскільки все вирішать добровільно, то вони в лікарні сказали, що син впав. Вони весь час чекали, що до них підійдуть, щоб вирішити всі питання щодо травми сина, але ніхто не підходив. 08 січня 2013 року сину зробили операцію. Тоді вони з чоловіком вирішили, що треба подати заяву до міліції.
Свідком ОСОБА_19 , батьком потерпілого ОСОБА_9 , в судовому засіданні суду першої інстанції надано показань, якими встановлено: в той вечір він дивився з дружиною телевізор; продзвенів дзвінок у дверях, він відкрив двері, там були ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які сказали, що треба побалакати. Оскільки з ОСОБА_11 вони спілкувались і він десь раз в місяць бував у них в квартирі, а також він знав і ОСОБА_7 , він одягнувся і вийшов до них.
В цей час хлопці привели ОСОБА_15 , який був у крові, а тому дружина забрала сина в квартиру. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 сказали, що ОСОБА_15 «беспредельнічає». Він запитав у них як це може бути, якщо син тверезий, а вони п'яні. А потім сказав ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , щоб вони зранку на 10 годину 00 хвилин підійшли до нього в ларьок, де вони обговорять всю цю ситуацію, яка склалася, так як вони поїдуть в лікарню, зроблять рентген та всі питання вирішать потім. Тому в лікарні він з дружиною пояснив, що син впав. Але ніхто до них не підійшов, тому він подав заяву в міліцію.
Показаннями свідка ОСОБА_11 , наданими в суді першої інстанції під час судового розгляду провадження, встановлено: 02 січня 2013 року він зайшов до знайомого ОСОБА_20 , який повідомив, що ОСОБА_7 виписався з лікарні. Він пішов до ОСОБА_7 , якого не бачив декілька місяців, так як працює вахтовим методом. Коли він прийшов до ОСОБА_7 , останній йому розповів, що декілька днів тому виписався з лікарні і не має продуктів. Вони з ним вирішили піти до магазину, але було слизько, тому вони йшли повільно та дійшли до магазину десь в 23.15 год. - 23.20 хв., але в цей час магазин був вже закритий. Вони вирішили піти в цілодобовий магазин, по дорозі їх наздогнав ОСОБА_9 , це було на перехресті вулиці 8-го Березня та пр. Будівельників, у м. Олександрія Кіровоградської області.
Він підійшов до них та сказав: « ОСОБА_21 », він йому відповів: «Ну і що, а я ОСОБА_13 , знаю тебе та твоїх батьків». ОСОБА_9 наніс йому удар рукою в область голови, сказавши, що за ОСОБА_14 , а тому він подумав, що це за його сина ОСОБА_14 , який мабуть щось «наплів на нього». Він відскочив, ОСОБА_7 підійшов до нього, а тому ОСОБА_9 наніс удар ОСОБА_7 , який впав, можливо від удару, а можливо від того, що було слизько. Куди саме ОСОБА_9 наніс удар ОСОБА_7 він не бачив, бо було темно. Коли ОСОБА_7 падав, то він був за 2-4 метри від нього, а ОСОБА_9 від них за 5-6 метрів. ОСОБА_7 піднявся сам, а тому він йому сказав, що треба йти до батька ОСОБА_15 . Вони пішли швидким кроком.
ОСОБА_9 залишився позаду, але наздогнав їх біля церкви, десь за 50-70 метрів від перехрестя, там освітлення немає, наніс йому удар по голові, але він прикрив голову руками і зробив декілька кроків назад.
ОСОБА_9 зробив 2-3 кроки до ОСОБА_7 , послизнувся та впав, але це його припущення, а так як там було темно, то він не може стверджувати, що ОСОБА_7 не наносив удари ОСОБА_9 , а крім того він закривав обличчя руками.
Коли ОСОБА_9 впав біля церкви, то почав кричати, що він ОСОБА_22 , в цей час він знову сказав ОСОБА_7 : «Пішли до його батька», - і вони пішли швидким кроком.
Коли вони відходили, то ОСОБА_9 вставав та до нього бігли хлопці. Біля будинку, де живе ОСОБА_9 , його догнали два хлопці, що є свідками по справі, які його побили, а ОСОБА_7 побіг в під'їзд.
Відповідно до показань, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції свідком ОСОБА_16 , - в ту ніч вони з ОСОБА_17 йшли додому і почули голос ОСОБА_15 , що він ОСОБА_22 , і зрозуміли, що там була бійка.
На вулиці було темно, але можна було побачити, що відбувається, так як вони від них були десь за 5-7 метрів. ОСОБА_11 притримував ОСОБА_9 позаду, обнявши його руками, тобто неначе висів на ньому, а ОСОБА_7 стояв навпроти ОСОБА_9 . Потім ОСОБА_9 з ОСОБА_11 впали, при цьому ОСОБА_9 впав на землю, а ОСОБА_11 на нього, на коліна.
Коли підходили, то побачили, як ОСОБА_7 наносив удар ОСОБА_9 правою ногою в область голови. Все відбувалося дуже швидко.
Після чого ОСОБА_7 почав тікати в сторону, ОСОБА_11 пішов за ним. Вони допомогли піднятись ОСОБА_9 , який був як «затуманений» та повели його додому.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_17 , наданими останнім суду першої інстанції, - 02 січня 2013 року, приблизно о 24 годині, вони з ОСОБА_23 йшли додому. Почули, що на тротуарі хтось кричить, що він ОСОБА_22 .
Коли підходили, то він побачив, що ОСОБА_9 на землі, а на ньому сидить ОСОБА_11 , а ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 десь 1-2 удари ногою в область голови.
Вони стягнули ОСОБА_11 з ОСОБА_9 та допомогли останньому піднятись. Обличчя ОСОБА_9 було розбите та в крові; і оскільки він сам не міг йти, то вони повели його додому, коли зайшли у під'їзд, то там побачили батька ОСОБА_9 та його матір, яка забрала сина і повела до квартири. Також там був ОСОБА_11 з ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень у них на обличчі не було видно.
Крім наведених доказів, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується й наступними доказами матеріалів кримінального провадження:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.01.2013 року, звідки вбачається, що в 13 год. 05 хв. до слідчого від ОСОБА_19 надійшла заява про притягнення до кримінальної відповідальності двох осіб, які спричинив тілесні ушкодження його сину - ОСОБА_9 , який на день подання заяви знаходиться на стаціонарному лікування в хірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні (аркуш к.пр. 5-6);
- висновком експерта № 369 від 06.08 - 07.08.2014 року, згідно якого у ОСОБА_9 маються тілесні ушкодження у вигляді: а) множинних переломів нижньої щелепи справа та зліва в сукупності з підвивихом 1-го шийного хребця. Вказаний комплекс ушкоджень міг утворитись від дії тупого твердого предмету (предметів), яким могли виступати рука, нога, тощо, з подальшою ротацією голови відносно шиї, що відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки викликає тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 добу та не потяг за собою загрозливих для життя явищ і за давністю може відповідати даті зазначеній в постанові (аркуш к.пр. 35-37);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15.08.2014 року, звідки видно, що при пред'явленні потерпілому ОСОБА_9 для впізнання фотознімків, потерпілий заявив, що впізнає чоловіка на фото під №4, як Квак, який 03.01.2013 року близько 00 год.30 хв. на мікрорайоні Перемога (м. Олександрія, Кіровоградська область) спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому щелепи ( а.кр.пр. 43 - 45);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.08.2014 року, звідки видно, що при пред'явленні свідку ОСОБА_16 для впізнання фотознімків, свідок заявив, що впізнає чоловіка на фото під №4, як такого, що на початку січня 2013 року на мікрорайоні Перемога (м. Олександрія, Кіровоградська область) спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження та те, що на нього кажуть Квак ( а.кр.пр. 55 - 57);
- аналогічним протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.08.2014 року, звідки видно, що при пред'явленні свідку ОСОБА_17 для впізнання фотознімків, він також впізнає чоловіка, що зображений на фото № 4, як такого, що на початку січня 2013 року вдарив ОСОБА_9 ногою в область голови. Під №4 знаходилося фото ОСОБА_7 (а.кр. пр. 92 - 94)
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.08.2014 року за участі потерпілого ОСОБА_9 , де він пояснив, що все відбувалося після дванадцятої години ночі, коли він повертався додому. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 хотіли принизити його, але він сказав їм, щоб вони так розмовляли з своїми дітьми та пішов далі. Його наздогнав ОСОБА_11 , який повалив з ніг, обхопивши за шию, він приземлився на коліна та руки, але намагався встати. ОСОБА_11 був на ньому. В цей час справа від нього набіг на нього ОСОБА_7 , і наніс удар правою ногою в область обличчя. Після цього удару він більше нічого не пам'ятає, так як втратив свідомість (а.кр.пр.46 -50);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2014 року за участі свідка ОСОБА_16 , де свідок пояснив, що коли йшов додому з ОСОБА_24 , то почули голос їх друга ОСОБА_9 та коли підійшли, то побачили, як один з чоловіків вдарив його правою ногою в голову, після чого показав на місці - як та при яких обставинах потерпілому ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_7 (а. кр. пр. 58 -62);
- висновком експерта № 414 від 21.08. -30.08.2014 р. звідки вбачається, що тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_9 , зазначені у висновку судово - медичного експерта № 349 від 07.08.2014 року під пунктом а), у вигляді множинних переломів нижньої щелепи справа та зліва, підвивиху 1-го шийного хребця, могли утворитися за тих обставин, на які вказав сам потерпілий під час проведення слідчого експерименту за його участю від 15.08.2014 року та за тих обставин, на які вказав свідок ОСОБА_16 під час слідчого експерименту за його участю від 18.08.2014 року (а.кр.пр. 84 - 88);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2014 року за участі свідка ОСОБА_17 , де свідок пояснив, що коли вони йшли додому, то почули крики зі сторони тротуару. Вони підходили до них та в цей час він побачив, як один із чоловіків, той, що більший, схопив ОСОБА_15 і вони почали падати, а той, що худий вдарив ОСОБА_15 правою ногою в голову. Після чого показав на місці як та при яких обставин потерпілому ОСОБА_25 було спричинено тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_7 (а.кр.пр. 95 -99);
- висновком експерта № 425 від 02.09.2014 р. звідки вбачається, що обставини, на які вказує свідок ОСОБА_17 під час проведення слідчого експерименту за його участю від 31.08.2014 року не виключають можливість отримання тілесних ушкоджень, що мали місце у ОСОБА_9 , зазначені у висновку судово - медичного експерта № 349 від 07.08.2014 року під пунктом «а)», у вигляді множинних переломів нижньої щелепи справа та зліва, підвивиху 1-го шийного хребця (а.кр. пр. 113 - 116).
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку дослідженим доказам і обґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.122 КК України як вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , яка полягає у невизнанні своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та посилання на те, що він не наносив ударів потерпілому ОСОБА_9 , і навпаки - останній спричинив йому тілесні ушкодження, колегія суддів оцінює як намагання обвинуваченого ОСОБА_7 уникнути кримінальної відповідальності та небажання нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказує на те, що судом першої інстанції залишилося не з'ясовним: як свідки обвинувачення визначили хто, кому і як наносив удари у день вчинення правопорушення; і чи мали свідки об'єктивну можливість при вказаних обставинах бачити обставини справи, як їх повідомили суду; також свідки у кримінальному провадженні вказали на нього як на особу, яка нанесла потерпілому тілесні ушкодження, але на той час, коли відбувався конфлікт між ним та потерпілим, на вулиці було темно і розгледіти щось було неможливо; свідки є друзями потерпілого ОСОБА_9 , а тому вони є зацікавленими особами у провадженні;
Вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, вироку суду, судом належно враховано та оцінено всі докази по кримінальному провадженні.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого досудовим розслідуванням, підтверджується достовірними та належними доказами, що їх наведено вище, - показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідків.
Зокрема, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які були очевидцями події кримінального правопорушення, безпосередньо вказали на ОСОБА_7 , як на особу, яка за їх присутності спричинила потерпілому удар ногою в область голови.
Свідок ОСОБА_11 вказав, що не може заперечувати факту, що під час конфлікту між ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та, власне, ним, обвинувачений ОСОБА_7 не спричиняв потерпілому ОСОБА_9 ударів.
Зацікавленості свідків у даному кримінальному провадженні не убачається, підстави ставити під сумнів їх показання у суду відсутні, тим більше свідки попереджені про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань.
Відповідно до письмових матеріалів кримінального провадження, у повному обсязі досліджених судом першої інстанції, та проаналізованих вище, саме обвинуваченого ОСОБА_7 , як особу, яка спричинила потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, впізнали безпосередньо сам потерпілий та свідки (протоколи пред'явлення особи для впізнання, том 1 аркуші провадження 43, 55, 92).
Що стосується посилань обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції залишилося не з'ясовним, як свідки обвинувачення визначили хто, кому і як наносив удари у день вчинення правопорушення, - слід зазначити, що механізм спричинення ударів, їх спрямованість, тощо, - чітко встановлені доказами по кримінальному провадженню, які досліджені судом першої інстанції, і на які суд посилався в обвинувальному вироку; такими доказами є не тільки показання потерпілого та свідків, а й протоколи проведення слідчих експериментів за участі потерпілого та свідків (том 1 аркуші провадження 46, 58, 95), а також і висновки експерта що до локалізації, умов походження, спрямованості нанесення ударів потерпілому (№№ 369, 414, 425 - том 1 аркуші провадження 35, 84,113).
Суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_9 , показаннях свідків та порівняно із іншими доказами у кримінальному провадженні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів не убачає.
Крім того, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується й іншими письмовими доказами матеріалів кримінального провадження, що їх покладено в основу обвинувального вироку судом першої інстанції та проаналізовано вище за текстом ухвали.
Вказані докази у їх сукупності досліджено судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження, їм надано відповідної юридичної оцінки, та на підставі об'єктивно встановлених обставин кримінального провадження, які підтверджені вказаними доказами, суд першої інстанції прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ухвалив стосовно нього обвинувальний вирок.
Судом першої інстанції також проаналізовано та надано юридичної оцінки, із належним її умотивуванням у вироку, кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України, зазначено про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язкових ознак цього злочину, що характеризують дане кримінальне правопорушення з об'єктивної, суб'єктивної його сторони, наявність причино-наслідкового зв'язку між злочинними діями обвинуваченого та наслідками (том 2 аркуш провадження 186, зворот, вирок суду).
Тож, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Що до посилань обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що суд першої інстанції, при ухваленні вироку, не зазначив мотивів, за яких надав переваги одним доказам перед іншими (показанням свідків обвинувачення перед свідками захисту), - колегія суддів зауважує на наступне.
Судом першої інстанції, при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_7 , взято до уваги всі досліджені судом докази, оцінено їх у сукупності.
При цьому, судом не було визнано неналежними доказами показання будь-яких свідків, не надано переваги одним та залишено поза увагою інші показання, всі ці докази - показання як свідків захисту, так і свідків обвинувачення, - в рівній мірі досліджені, оцінені та взяті до уваги судом при ухваленні судового рішення.
З приводу доводів обвинуваченого ОСОБА_7 відносно того, що він звернувся до травмпункту з приводу нанесених йому потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, знаходився на лікуванні; крім того, він викликав на місце події й слідчо-оперативну групу, писав заяву, яка внесена поліцією до ЄРДР, і за цим фактом здійснюється кримінальне провадження, - слід вказати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У даному випадку, судовий розгляд проводиться стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 і що до обставин висунутого саме ОСОБА_7 обвинувачення.
Наявність таких обставин, як можливе існування кримінального провадження, внесеного за заявою ОСОБА_7 , щодо потерпілого ОСОБА_9 , проведення щодо останнього досудового розслідування за фактом нанесення обвинуваченому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, - жодним чином не спростовують обставин даного кримінального правопорушення, як вони встановлені сукупністю доказів, проаналізованих вище, або ж самого факту спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 ..
Відтак, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 свого підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого, - не знайшли.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю свого проживання, раніше не судимий, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному лікувальному закладі, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання, і прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства, призначив йому покарання, в межах санкції частини статті обвинувачення, із застосуванням положень статті 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Призначене судом першої інстанції покарання колегія суддів визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, таким, що відповідає меті покарання, визначені ст. 50 КК України.
Крім того, судом першої інстанції, за наявності відповідної згоди та прохання обвинуваченого ОСОБА_7 , застосовано щодо останнього положення п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році», та звільнено його від відбування покарання.
Таку свою позицію відносно можливого застосування щодо нього амністії, у разі визнання винуватим, ОСОБА_7 підтвердив в суді апеляційної інстанції.
Тож, беручи до уваги зазначене вище, також зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження, за відсутності підстав до скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції, колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін, як законний та обґрунтований.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2015 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: /підписи/
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 .
Відповідає оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2