Справа № 2-3138/13
№ 760/8787/13
28 травня 2013 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Г.О. Козленко, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року відкрито провадження у зазначеній справі.
Позивач через канцелярію суду звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «Hyundai Tucson» н.д.р. АА4059 НС, що належить ОСОБА_2, а також на частину майна ТОВ «Укргідроізоляція» в розмірі 50% - співзасновником якого є. ОСОБА_2. Також просив накласти арешт на частину майна ТОВ «НК-Грант» в розмірі 100% , засновником якого є ОСОБА_3 в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 266765 грн 78 коп. та судового збору, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2668 грн 00 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 114 грн 70 коп.
В обґрунтування заяви зазначив, що відповідачами не виконано вимоги п.5.3.6. кредитного договору № Р53400267491В від 05 червня 2012 року щодо повернення кредиту за вимогою позивача. Тому позивач має фактичні підстави побоюватись, що у разі невжиття відповідних заходів, виконання рішення суду може бути утруднено чи зроблено неможливим. Позивач вважає, що відповідачі мають є реальну можливість своїми діями ускладнити у майбутньому виконання рішення суду у зв'язку з погіршенням їх фінансового становища та можливості відчуження ними активів, у тому числі тих, що зареєстровані за ними, що свідчить про ймовірність порушення майнових інтересів позивача. У зв'язку з чим, на думку позивача, доцільним є застосування до Відповідачів заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на їх майно та грошові кошти.
В судове засідання сторони не викликались, що не суперечить вимогам ст.153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали поданої заяви, співставивши їх вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в заяві про забезпечення позову виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто позивач не зазначив відомостей потрібних при вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи, що позивач у заяві про забезпечення позову не надано до суду будь-яких доказів у підтвердження права власності на майно відповідачів, на яке позивач просить накласти арешт, а також відсутні відомості щодо ТОВ «Укргідроізоляція» та ТОВ «НК-Грант», засновниками яких, як зазначив позивач, є відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, доказів щодо наявності в цих товариства часток відповідачів та не конкретизовано про наявність майна, на яке може бути накладено арешт, з урахуванням того, що зазначеним видом забезпечення позову можуть бути порушені права інших осіб, суд приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову.
Керуючись, ст.ст.151-153, 208-210, 293, 294 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,-
Заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя - Г.О. Козленко