Справа № 761/19054/15-ц
Провадження № 2/761/955/2016
12 травня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бешировій Ж.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 06 липня 2015 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Зауважує, що 06 березня 2012 році, між ним та Відповідачем було укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, зокрема щодо його квартири та 12 березня 2012 року між ним та Відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі житлового приміщення. Зауважує, що Відповідач є громадянином Франції, який на даний час виїхав до Франції, проте, з реєстраційного обліку місця проживання не знявся, у зв'язку з чим у нього виникають складнощі у наданні квартири в оренду третім особам чи її відчуженні. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати Відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
Суд вбачає можливим розгляд справи у відсутність Відповідача, на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник Позивача щодо розгляду справи у відсутність вказаної особи не заперечував, ухваливши у справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2010 року, ОСОБА_1 є власником квартири під номером № 42, що знаходиться у будинку номер АДРЕСА_1 (а.с. 3-6).
Із матеріалів справи вбачається, 06 березня 2012 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір найму (оренди) нерухомого майна, за умовами якого Позивач здав свою квартиру Відповідачу в найм строком до 20 вересня 2012 року (а.с. 7-9).
Крім того, згідно Акта прийому-передачі житлового приміщення від 12 березня 2012 року, Позивач передав, а Відповідач прийняв об'єкт нерухомого майна з предметами домашньої обстановки (а.с. 10).
Проте, згідно акта здачі житлового приміщення від 18 вересня 2012 року, Відповідач передав, а Позивач прийняв квартиру № 42, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, з предметами домашньої обстановки згідно Акта прийому-передачі житлового приміщення від 12 березня 2012 року.
За інформацією міграційної служби, наданої на запит суду, Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, починаючи із 27 червня 2012 року.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно Актів, складених комісією працівників балансоутримувача будинку, у якому знаходиться квартира Позивача, за період із 16 лютого 2015 року і по 01 липня 2015 року, відповідно, Відповідач за адресою: АДРЕСА_2, не проживає (а.с. а.с. 11-16).
За змістом частини 1 статті 163 Житлового кодексу Української РСР, у разі тимчасової відсутності наймача, за ним зберігається займане житлове приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою статті 71 цього Кодексу.
Крім того, за змістом частини першої статті 71 Житлового кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
За змістом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, оскільки Відповідач не проживає у спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, суд приходить до висновку, що він втратив право користування спірною квартирою.
Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального Кодексу України, із Відповідача на користь Позивача підлягає присудженню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
З урахуванням викладеного, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, статтей 71, 163 Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального Кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - з а д о в о л ь н и т и.
Визнати громадянина Франції ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 243 грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Києва за письмовою заявою ОСОБА_2.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене ОСОБА_2 до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене ОСОБА_1 до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.