1Справа № 335/4307/16-ц 2/335/1182/2016
11 травня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги наступним.
24 лютого 2010 року померла мати позивача ОСОБА_2. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У вересні 2014 р. він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої. 11 вересня 2014 р. державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії у зв'язку із тим, що померла на день смерті ніде не була зареєстрована, з огляду на що вказав на неможливість визначення місця відкриття спадщини. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки вона суперечить положенням ч. 2 ст. 1221 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вважає, що місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого спадкового майна, що підтверджено відповідним договором купівлі-продажу. Просив визнати вказану постанову державного нотаріуса неправомірною, визначити місцем відкриття спадщини Третю Запорізьку державну нотаріальну контору, зобов'язати відповідача видати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2.
Від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, з огляду на що суд вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
24 лютого 2010 р. померла ОСОБА_2, про що 17 серпня 2010 р. Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області видано повторно свідоцтво про смерть, актовий запис № 1698 від 5 березня 2010 р. (арк. справи 7).
Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 13 жовтня 2001 р., ОСОБА_2 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2. Право власності було зареєстровано в ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 17 квітня 2001 р., що підтверджується відповідним написом на договорі (арк. справи 9). Також на ім'я ОСОБА_2 було оформлено технічний паспорт на вказану квартиру (арк. справи 10-11).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді належної їй квартири АДРЕСА_2.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 р. у справі № 335/336/15-ц, 2-о/335/12/2015 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином ОСОБА_2, яка померла 24 лютого 2010 р. Рішення набрало законної сили 23 квітня 2015 р. (арк. справи 8).
Відтак, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
28 серпня 2010 р. ОСОБА_1 з метою оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 330/2010/02-14. В заяві повідомив про відсутність інших спадкоємців (арк. справи 24).
11 вересня 2014 р. представник заявника звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (арк. справи 30).
11 вересня 2014 р. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 було винесено постанову № 11.09.2014/2089/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що існують розбіжності у документах, не доведено факт родинного зв'язку між ОСОБА_1 та спадкодавцем, а також відсутністю реєстрації ОСОБА_2 в Запорізькій області, з огляду на що є неможливим визначити місце відкриття спадщини (арк. справи 29).
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, у тому числі, видають свідоцтва про право на спадщину (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
У разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Вивчивши зміст постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2014 р. № 11.09.2014/2089/02-31, проаналізувавши підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд дійшов висновку, що дану постанову належить скасувати, з огляду на таке.
Спірна постанова мотивована тим, що існують розбіжності у документах, не доведено факт родинного зв'язку між ОСОБА_1 та спадкодавцем, а також відсутністю реєстрації ОСОБА_2 в Запорізькій області, з огляду на що є неможливим визначити місце відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 р. у справі № 335/336/15-ц, 2-о/335/12/2015, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2. Також у рішення зазначено про те, що свідоцтво про смерть не містить по-батькові матері заявника, в той час як у його свідоцтві про народження матір'ю зазначена ОСОБА_2. Відтак, ці обставини додаткового доказування при розгляді даної цивільної справи не потребують.
Як передбачено частиною першою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Частиною другою цієї ж статті визначено, що якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2014 р. вбачається, що державним нотаріусом було зроблено запит щодо останньої реєстрації та проживання померлої. Згідно з відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України ОСОБА_2 в Запорізькій області зареєстрованою не значиться.
Поряд із цим, стаття 1221 ЦК України не пов'язує місце відкриття спадщини із місцем реєстрації спадкодавця, а прямо вказує на останнє місце проживання.
Крім того, за наявності нерухомого спадкового майна, а саме - квартири АДРЕСА_2, суд доходить висновку, що навіть в разі відсутності інформації про зареєстроване місце проживання померлої можливо застосувати вимоги частини другої статті 1221 ЦК України для визначення місця відкриття спадщини за місцем знаходження цього нерухомого майна.
Таким чином, з урахуванням викладеного підстави для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2014 р. не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на що дана постанова підлягає скасуванню, а права позивача - поновленню шляхом зобов'язання державного нотаріуса видати позивачеві свідоцтво про право на спадщину за законом. Отже, в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про визначення місця відкриття спадщини - Третю Запорізьку державну нотаріальну контору, то ці вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки місце відкриття спадщини визначається в силу вимог статті 1221 ЦК України, тобто законом. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право суду визначати місце відкриття спадщини. Також, цей спосіб захисту порушеного права не відповідає способам захисту, визначеним у статті 15, 16 ЦК України.
Крім того, як вже було зазначено судом вище, однією з підстав скасування спірної постанови державного нотаріуса є те, що в силу вимог частини другої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини в даному випадку є місце знаходження нерухомого спадкового майна. Тобто, цим обставинам суд надав оцінку в мотивувальній частині рішення як підставі для скасування оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 від 11 вересня 2014 р. № 11.09.2014/2089/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Зобов'язати державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3, що залишилась після смерті ОСОБА_2, яка померла 24 лютого 2010 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.В. Шалагінова