12 травня 2016 року Справа № 876/1817/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.
за участі позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати здійснити обчислення його пільгового страхового стажу із розрахунку, один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців відповідно до поданої довідки про період роботи з 21 квітня 1982 року по 14 листопада 1986 року; зобов'язати відповідача повернути недоотримані ним кошти, як такі, що втрачені з вини управління Пенсійного Фонду України у м. Івано-Франківську, починаючи з 09 листопада 2012 року та виплатити заборгованість, що буде накопичена з дня подання адміністративного позову в суд.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на неї, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною, оскільки вона не відповідає законодавству, яке регулює дане питання і матеріалам справи, а тому підлягає до скасування.
Також, апелянт по справі зазначив, що період його роботи з 21 квітня 1982 року по 14 листопада 1986 року в районах Крайньої Півночі та місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки та довідкою ПАТ «Укрнафта» від 09 грудня 2014 року №10-2017, а тому, суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку і безпідставно відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії із урахуванням пільгового обчислення стажу.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську, в якій просив зарахувати стаж роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні.
26 січня 2015 року відповідач надав письмову відповідь позивачу в якій зазначив, що немає підстав зараховувати в пільговому обчисленні за 1 рік роботи - 1 рік і 6 місяців, період роботи вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 21 червня 1982 року по 09 листопада 1986 року.
Відповідно до довідки виданої Прикарпатським управлінням бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» №10-2017 від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт, Прикарпатському управлінні бурових робіт слюсарем по ремонту автомобілів, механіком, начальником автоколони: з 21 червня 1982 року по 09 листопада 1986 року - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області).
За правилами абзаців 1 та 2 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ), Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ-2).
Указом передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4 цього Указу).
Статтею 5 Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Згідно із ст.3 Указу-2 було скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених ст.5 Указу, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в «Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом п.7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Згідно з п.6 цієї ж Інструкції пільги, передбачені Указом та Указом-2, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.
Крім того, абзацом 1 п.5.9 «Основних положень про вахтовий метод організації робіт», затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу-2.
Таким чином, пільги, передбачені ст.5 Указу, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції в досліджуваних правовідносинах відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.01.2016 року), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.
Одночасно, слід зазначити, що відповідно до ст.1 Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі (далі - Тимчасова угода), в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.
Згідно із ст.3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із ст.1 цієї Тимчасової угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п.1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії прав громадян).
Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст.1 цієї угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді, ні в Угоді про гарантії прав громадян не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законі України «Про пенсійне забезпечення» та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2015 року по справі №344/13887/15-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя О.І. Мікула
Повний текст ухвали виготовлено 12 травня 2016 року.