Справа: № 810/5787/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
11 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» до Відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні ВП №33289149 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року закрито провадження у справі.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.2015 року представником позивача була одержана оскаржувана постанова від 20.10.2015 року, із якої слідує, що вона була винесена в межах виконавчого провадження ВП №33289149, відкритого на підставі виконавчого листа №2-4603/11, виданого 28.02.2012 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Добробут» на користь ПАТ «Укрсиббанк» споживчого кредиту, тобто на підставі рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, у редакції 2004 року.
В силу частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Приписи ч. 1 ст. 181 КАС України визначають, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З наведеного випливає, що якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.
Згідно частин 4, 5 статті 82 Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні правовідносини виникли щодо дій державного виконавця про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з його стягнення. З позовом на ці дії звернулося ТОВ «Добробут», яке було стороною у спорі, що вирішувався місцевим загальним судом. На підставі рішення цього суду було відкрито виконавче провадження про стягнення присудженої суми та виконавчого збору.
Враховуючи вищевикладене, вбачається, що незгода сторони з діями державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим документом, виданим місцевим загальним судом, не може бути предметом розгляду за правилами КАС України, що, як наслідок, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні частини першої статті 6 Конвенції суд, який розглянув справу не своєї юрисдикції.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу №6- 2850цс15, предметом якої була скарга на дії державного виконавця. При розгляді цієї справи Верховний Суд України дійшов правового висновку, відповідно до якого, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження, така скарга підлягає розгляду, відповідно до ст.181 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа за позовом ТОВ «Добробут» до відділу державної виконавчої служби Березанського МУЮ Київської області про скасування постанови підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.
Повний текст ухвали виготовлено 12.05.2016 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Собків Я.М.