10 травня 2016 року м. Київ К/800/8607/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДФС) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача; зобов'язати ГУ ДФС нарахувати позивачу недоплачену частину заробітної плати за період з жовтня по грудень 2014 року та за січень 2015 року у розмірі 15561,70 гривень та стягнути таку з відповідача на його користь; стягнути з ГУ ДФС на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з моменту звільнення по день фактичного розрахунку у розмірі 45056,55 гривень і моральну шкоду у розмірі 30000 гривень (далі - спірні кошти).
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач, звільняючи позивача зі служби, не здійснив із ним повний розрахунок, зокрема, не виплатив йому заробітну плату в повному обсязі, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, позов задоволено частково, визнано бездіяльність протиправною та стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за час простою за період з 1 жовтня по 7 листопада 2014 року у розмірі 5066,60 гривень і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 1 лютого 2015 року по 28 січня 2016 року у розмірі 15018,85 гривень з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. В решті позову відмовлено.
Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення, в частині задоволених вимог, скасувати та відмовити у позову повністю.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржнику, у строк до 20 квітня 2016 року, запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 19 квітня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.
Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.
За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, всупереч вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, не виплатив позивачу всі суми, що йому належать, зокрема, середній заробіток за час простою з 1 жовтня по 7 листопада 2014 року, а тому відповідно до приписів статті 117 цього ж Кодексу частина спірних коштів за вказаний період підлягає стягненню з ГУ ДФС на користь позивача.
Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, відмовити.
Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України М.І. Мойсюк