18 квітня 2016 року м. Київ К/800/19370/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року
у справі № 815/7261/14
за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Юніта ЛТД»
про стягнення суми заборгованості по податку на додану вартість,
встановив:
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Юніта ЛТД» про стягнення суми заборгованості по податку на додану вартість.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Юніта ЛТД» (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 11, код ЄДРПОУ 22449373, р/р №26005000058537 ПАТ «УКРСОЦБАНК» (укр. грн.), МФО 300023; р/р №26004000058538 ПАТ «УКРСОЦБАНК» (Російський рубль), МФО 300023; р/р №26054011392307 ПАТ «УКРСОЦБАНК» (укр. грн.), МФО 300023) в доход Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (65012, м. Одеса, Французький бульвар, 7, код ЄДРПОУ 38723378, р/р №31113029700008, код платежу 14010100, одержувач: ГУДКСУ в Одеській області 37607526, банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по податку на додану вартість у загальному розмірі 130 885, 09 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позов про стягнення з ПП ВКФ «Юніта ЛТД» заборгованості з податку на додану вартість в сумі 130 885, 09 грн. обґрунтовано наявністю податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000912210 на суму 96 846, 00 грн. та пені, нарахованої на загальну суму заборгованості з урахуванням переплати.
08.10.2014 року відповідачем отримано податкову вимогу від 01.08.2014 року №5987-25 на суму 34 043, 89 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі № 815/5211/13-а, у задоволенні позову ПП ВКФ «Юніта ЛТД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000912210 відмовлено.
Однак колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції у цій справі про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 року судові рішення у справі № 815/5211/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції визначена податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2013 року № 0000912210 сума грошового зобов'язання не мала статусу узгодженої.
В свою чергу, слід зазначити, що ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року у справі № 815/5211/13-а, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000912210, та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року, якою рішення першої інстанції залишено без змін, повернуто особі, яка її подала.
З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000912210 скасовано судовими рішеннями за наслідками розгляду справи № 815/5211/13-а, то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню, оскільки неузгоджена сума грошового зобов'язання не може бути стягнута.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року
у справі № 815/7261/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук