10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.
іменем України
"12" травня 2016 р. Справа № 806/79/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шидловського В.Б.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
при секретарі Гунько Л.В. ,
за участю сторін:
представника позивача: Юхимчук О.М.
представника відповідача: Колесник А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2016 р. у справі за позовом Державної міграційної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанов ,-
11 січня 2016 року Державна міграційна служба України звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2015 року про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна міграційна служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі № 806/1123/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, зобов"язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_5, громадянина Російської Федерації, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16 червня 2015 року Державна міграційна служба України звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про роз"яснення постанови суду у справі № 806/1123/15 (а.с.21-23).
23 червня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47948850 на виконання виконавчого листа № 934/2015 від 09 червня 2015 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/1123/15, яким зобов"язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_5, громадянина Російської Федерації, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та встановлено 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення.
Вказаною постановою, боржнику надано 7-денний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження, для добровільного виконання рішення суду (а.с.25-26).
Листом від 09 липня 2015 року начальник Управління правового забезпечення ДМС України повідомив державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що ними подано заяву до Житомирського окружного адміністративного суду про роз"яснення постанови у справі 806/1123/15 на підставі якої видано виконавчий лист.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 806/1123/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, позивачу відмовлено в роз"ясненні з тих підстав, що рішення суду є чітким та зрозумілим (а.с.111-114).
04 вересня 2015 року Державна міграційна служба України звернулася до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням, в якому просила останнього звернутись до Житомирського окружного адміністративного суду із поданням про встановлення чи зміну способу та порядку виконання постанови суду у справі № 806/1123/15 та до завершення розгляду подання зупинити виконавчі провадження (а.с.28-32).
Однак, листом від 02 жовтня 2015 року № 24228-0-33-15/20-2/8 заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовив позивачу у такому клопотанні, посилаючись на те, що він не вбачає підстав для звернення державного виконавця з відповідним поданням (а.с.24).
Державним виконавцем листом від 11 вересня 2015 року № 20-2-47948850/8 на адресу Державної міграційної служби України направлено вимогу № 36/8-О про виконання виконавчого листа № 934/2015, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, та про необхідність повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС протягом п"яти робочих днів про його виконання (а.с.109-110).
01 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В., за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин, винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 680,00 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 040,00 грн. (а.с.34-35, 37)
02 жовтня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Рубель. І.В. позивачу було направлено повторну вимогу № 36/8-0 щодо виконання рішення суду (а.с.68-69).
На зазначені вимоги від 11 вересня 2015 року та від 02 жовтня 2015 року заступник начальника Управління правового забезпечення ДМС України Дубчак О.О. листом від 06 жовтня 2015 року № 9.3/1838-15 повідомив Департамент ДВС та державного виконавця про те, що 14 вересня 2015 року ДМС на адресу Житомирського окружного адміністративного суду надіслано заяву про встановлення способу і порядку виконання постанови суду у справі № 806/1123/15. Про результати розгляду заяви ДМС буде проінформовано додатково (а.с.70).
Вважаючи, що рішення суду не виконано через поважні причини, а оскаржувані постанови відповідачем винесені протиправно, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень, а тому оскаржувані постанови про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору у ВП № 47948850 від 01.10.2015 року прийняті головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 року № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 606-XIV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Положеннями ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З наведеного слідує, що після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, державний виконавець невідкладно розпочинає вчиняти дії щодо примусового його виконання.
Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до ст.75 Закону № 606-XIV.
Частиною 2 ст.75 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із ч.1 ст.89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Як свідчать матеріали справи, постанова Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 806/1123/15 не була виконана позивачем у термін для її добровільного виконання, встановленого державним виконавцем.
При цьому, основною причиною її невиконання позивач зазначає те, що вказане рішення суду для нього є незрозумілим.
З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до суду із заявою про роз"яснення постанови суду у справі № 806/1123/15, однак позивачу відмовлено в роз"ясненні з тих підстав, що рішення суду є чітким та зрозумілим (а.с.111-114).
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на неможливість вчасно виконати судове рішення у зв"язку з тим, що воно є незрозумілим, є безпідставним.
Колегія суддів наголошує на тому, що всі примусові заходи державним виконавцем були вчинені вже після відмови суду в роз"ясненні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання є правом, а не обов'язком державного виконавця, тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про невиконання державним виконавцем обов'язку звернення до суду з поданням про встановлення способу та порядку виконання судового рішення за заявою боржника від 04.09.2015 року, та зупинення у зв"язку з цим виконавчого провадження.
Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом МВС України від 07.09.2011 року № 649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року № 1146/19884 (далі - Правила).
Так, пунктом 6.6 Правил встановлено, що у разі якщо згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС зобов"язання прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи повторно розглянути заяву особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідне рішення приймається ДМС протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення суду.
Вказана правова позиція узгоджується з ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", якою чітко встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
Отже, вищенаведеними правовими нормами спростовуються доводи апелянта, що повторний розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється у місячний термін з дня надходження відповідного рішення.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що державний виконавець порушив визначений законодавством строк направлення ДМС постанови про накладення штрафу, оскільки як вбачається з супровідного листа ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.10.2015 року № 20-2-36/8, останній направив вказану постанову на наступний день після її винесення, тобто строки направлення не порушив. (а.с.33).
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 47948850 від 01.10.2015 року в розмірі 680,00 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 01.10.2015 року ВП №47948850 про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні (ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження").
Тобто, з аналізу норми даної статті слідує, що законодавцем не ставиться в залежність поважність причин невиконання боржником рішення суду із застосуванням до нього стягнення у виді виконавчого збору.
Таке застосування здійснюється у зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документа у наданий державним виконавцем для самостійного виконання строк.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 01.10.2015 року винесена через три місяці після звершення строку, наданого позивачу для самостійного виконання рішення, тоді як п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.
Суд не приймає до уваги такі доводи позивача з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що державний виконавець надавав можливість позивачу виконати рішення суду у добровільному порядку, проте така можливість використана ДМС не була. Крім того, вказані позивачем процедурні порушення при винесенні оскаржуваної постанови не спростовують її суті та не можуть бути підставою для її скасування.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2 040,00 грн. винесена державним виконавцем у зв'язку з невиконанням рішення суду у наданий боржнику для самостійного виконання строк, оскаржувана постанова винесена відповідачем на законних підставах, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних постанов Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2015 року про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу доказана повністю.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.Б. Шидловський
судді: В.В. Євпак
М.М. Капустинський
Повний текст cудового рішення виготовлено "12" травня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Державна міграційна служба України вул.Володимирська,9,м.Київ,01001
3- відповідачу/відповідачам: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вул.Городецького 13,м.Київ 1,01601
4-третій особі: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області - вул.Пушкінська,44,м.Житомир,10008,