про повернення апеляційної скарги
Справа № 672/1063/15-а
13 травня 2016 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Вінницького апеляційного адміністративного суду Матохнюк Д.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області про призначення пенсії на пільгових умовах,
Відповідно до постанови Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2016 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 185-187 КАС України, а саме: не надано доказів сплати судового збору.
Апелянту запропоновано в строк до 05 травня 2016 року усунути вказані недоліки апеляційної скарги.
Станом на 13 травня 2016 року скаржником не усунено недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.
При цьому, 29 квітня 2016 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, яке мотивоване відсутністю коштів, що унеможливлює сплатити судовий збір.
Натомість, суд апеляційної інстанції вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з приписами частини 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз правового змісту зазначеної норми свідчить про те, що відстрочення сплати судового збору є правом суду і може мати місце за наявності виключених обставин.
Обмежене фінансування державної бюджетної установи не може бути підставою для її звільнення від сплати судового збору, встановленого законом.
Крім того, доводи заявника щодо відсутності фінансування витрат державних органів на сплату судового збору не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким серед іншого скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.
Аналогічна позиція висвітлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 05 лютого 2016 року "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Крім того, підпунктом "b" пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і Міжнародним валютним фондом) визначено, що для підвищення ефективності цивільного процесу буде ухвалено Закон про вибіркове підвищення судового збору, що матиме на меті забезпечити подвоєння доходів від судового збору в реальному вимірі впродовж 12 місяців.
На виконання вказаного зобов'язання за Меморандумом про економічну та фінансову політику було розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Метою законопроекту є запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Власне, даним законопроектом виключено органи державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що має на меті дисциплінування їх у відносинах із судами та унеможливлення зловживань ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
Так, 22.05.2015 року Верховною радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015 року.
Пунктом 2 Прикінцевих положень даного закону постановлено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, з метою дисциплінування суб'єктів владних повноважень у відносинах із судами та унеможливлення зловживання ними своїми процесуальними правами, а також враховуючи наявність зобов'язань державних органів, зокрема, сплати судового збору, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.
При цьому, відстрочення сплати судового збору є правом суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку апелянтом не доведено.
Враховуючи, що скаржником не наведено обставин, які обумовлюють право на пільги щодо сплати судового збору у відповідності до статті 5 Закону України "Про судовий збір", то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі статті 88 КАС України.
Варто зазначити також те, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Таким чином вважаю, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом згідно ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 04 квітня 2016 року.
Згідно з частиною третьою статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
З урахуванням вказаного, керуючись ч. 1, 3 ст. 108, ст. 187, ч. 3 ст. 189 КАС України,
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області про призначення пенсії на пільгових умовах повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги із доданими до скарги матеріалами (крім апеляційної скарги) направити особі, яка подала апеляційну скаргу. Іншим особам, які беруть участь у справі, надіслати копію ухвали.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України.
Суддя-доповідач Матохнюк Д.Б.