13 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 520/3316/16-а
Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Романішин В.Л., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці,
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 05 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення №839236 від 25.02.2016р. про відмову у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. №08-38/2016, починаючи з 01.09.2015р.
На зазначену постанову суду УПФУ в Київському районі м.Одеси подало апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ч.6 ст.187 КАС України, а саме: до скарги не додано документу про сплату судового збору.
В апеляційній скарзі УПФУ заявило клопотання про звільнення його від сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю коштів на такі видатки.
Згідно ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Така ж за змістом норма міститься у ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Із системного аналізу наведених положень слідує, що процесуальний закон зобов'язує суд з'ясувати майновий стан позивача із метою зменшення тягаря несення судових витрат. Переконливі докази, які б дали підстави для звільнення апелянта від сплати судових витрат, в матеріалах справи відсутні.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 №2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Будь-яке звільнення органів державної влади від сплати судового збору не узгоджується з пунктом 2 частини 3 статті 129 Конституції України, відповідно до якого основними засадами судочинства в Україні є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що дістало відповідне відтворення у Законі України «Про судовий збір».
Звільнення від сплати судового збору фактично є наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.
Апелянт не являється особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону, а оскаржувана постанова є об'єктом справляння судового збору згідно ст.3 Закону, тому апеляційна скарга, відповідно до вимог ч.1 ст.108 КАС України, має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи, що при поданні позовної заяви підлягало сплаті 1102,40 грн. (як за дві позовні вимоги немайнового характеру, подані фізичною особою), тому апелянтом при поданні апеляційної скарги повинен бути сплачений судовий збір в сумі 1212,64 грн.
Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, судовий збір не сплачено, подана апеляційна скарга, на підставі ч.3 ст.189 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.108, 187, 189 КАС України,
Клопотання Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси залишити без руху, надавши семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання квитанції про сплату судового збору.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №31212206781008, одержувач коштів: УК в Одесі/Приморський р-н/22030101, код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38016923, Банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, Код банку отримувача (МФО) 828011, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, в сумі 1212,64 грн., інакше апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя