25.04.2016 Справа №607/444/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючого-судді Стельмащука П.Я.
- секретаря Гудими Н.І.
- за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 17261,16 доларів США, в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу, з яких : 8500доларів США - сума основного боргу, 1056,65 доларів США - 3% річних, 7704,51 доларів США - проценти за користування чужими коштами, згідно облікової ставки НБУ.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.01.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно умов якого позивач надав відповідачу грошову позику в сумі 13500доларів США з терміном повернення до 01.03.2013 року. Взяті на себе зобов»язання відповідач не виконав, борг повернув частково під час розгляду справи судом, в розмірі 3000доларів США.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, подавши суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову, а також заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подавав.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
При розгляді справи судом встановлено наступне.
Згідно розписки від 25.01.2013року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову позику в сумі 13000 доларів США. Вказану суму позичальник зобов'язувався повернути до 01.03.2013 року.
Висновком експерта Тернопільського НДЕКЦ №1.1-474/15 від 01.12.2015року встановлено, що рукописний текст: «М.Павлічено» та підпис праворуч цифрового запису: «25.01.2013» в розписці від імені ОСОБА_2 виконані ОСОБА_2
У відповідності до положень статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до вимог ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановленні договором.
За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ст.1048 Цивільного кодексу України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивачем надано суду розрахунок суми процентів від суми боргу, станом на 28.03.2016р., виходячи з облікової ставки НБУ, відповідно до якого проценти за користування чужими коштами становить 7704,51 доларів США.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за порушення грошового зобов»язання в розмірі 1056,65 доларів США, які також підлягають до задоволення, так як відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, станом на 28.03.2016року становить 17261,16 доларів США, з яких : 8500доларів США - сума основного боргу, 1056,65 доларів США - 3% річних, 7704,51 доларів США - проценти за користування чужими коштами, згідно облікової ставки НБУ.
Згідно офіційного курсу валют, станом на 25.04.2016р. курс долара США в еквіваленті до української гривні становить : 100 доларів США = 2534,3646грн.
Таким чином, загальна сума боргу в розмірі 17261,16 доларів США в еквіваленті до української гривні, станом на 25.04.2016р. (день винесення судом рішення) становить 437460,73грн.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що факт повернення відповідачем позики не підтверджений матеріалами справи, оскільки, аналізуючи норми цивільного законодавства момент повернення позики може підтверджуватися розпискою, прибутковим касовим ордером юридичної особи чи іншим документом, що підтверджує факт її повернення. Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність борговового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів в підтвердження сплати позики, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Проаналізувавши докази в їх сукупності суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 17261,16 доларів США, що в еквіваленті до української гривні, станом на 25.04.2016р. (день винесення судом рішення) становить 437460,73грн.
Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4597,69грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 60, 88, 212, 215, 224-226, 228, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 525, 526, 527, 530, 545, 610, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25.01.2013р. в сумі 17261,16 доларів США, що в еквіваленті до української гривні, станом на 25.04.2016р. (день винесення судом рішення) становить 437460,73грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4597,69грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Головуючий П.Я. Стельмащук