Справа № 605/49/16-ц
Іменем України
"13" травня 2016 р. Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі головуючої судді Ігнатової Г.В. при секретарі Лежигубській О.В. з участю представника позивача ОСОБА_1 П В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне відшкодування шкоди заподіяної злочином ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином в солідарному поряку в розмірі 9300грн. та витрат понесених ним в зв'язку з судовим розглядом кримінальних провадження, де він змушений був приїзджати в судові засідання 20 разів, у зв'язку з чим витрати по переїзду становлять на суму 1000 грн. В подальшому представник позивача подав уточнення позовних вимог,в яких просив крім наведеного стягнути з відповідачів судові витрати по розгляду справи в порядку цивільного судочинства, при цьому не уточняючи розмір таких витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказав що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 квітня 2015 року в період часу з 14 по 20 годину, почергово проникали в його будинок, що в с. Завалів Підгаєцького району, звідки здійснили викрадення грошей, а саме ОСОБА_3 - 200 Євро, а ОСОБА_4 100 Євро і 300 грн. загальна сума викраденого становить 300 Євро та 300 грн., що в перерахунку становить 9300 грн. Оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються відшкодувати шкоду заподіяну злочином, він змушений за захистом порушеного права звернутися в суд.
У попередньому судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, при судовому розгляді справи позивач в судові засідання не зявлявся.
Представник позивача ОСОБА_1, позов ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі просив його задоволити.В процесі судового розгляду справи представник позивача вказав що хоча позов пред'явлено до відповідачів про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в солідарному порядку, проте вважає, що кожний із відповідачів повинен відповідати в межах конкретно заподіяної шкоди по вчинених ними злочинах по відношенню до потерпілого. Представник позивача уточнив вимоги в частині стягнення витрат пов'язаних із наданням правової допомоги позивачу при підготовці позовної заяви та при розгляді цивільної справи, які визначив в сумі 1200 грн. та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не викликався, відбуває покарання, але в попередньому судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції заявлений цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди визнав. При судовому розгляді справи відповідач відмовився від участі в справі в режимі відео конференції, про що надано підтвердження з Копичинської виправної колонії.
Відповідач ОСОБА_3 Ю,В. жодного разу в судове засідання не з'явився хоч був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомляв.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як передбачено у ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Як зазначено у ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно вироку Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.104, 75 КК України особу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік по факту таємно викрадення неповнолітнім 20 квітня 2015 року приблизно 14-20 годин приміщення літньої кухні, : грошей, а саме: дві купюри номіналом 50 Євро , що становить 100 Євро,що еквівалентно згідно курсу НБУ становить 2277,17 грн.,та одну купюру номіналом 100 гривень і одну купюру номіналом 200 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2Ф матеріальну шкоду на загальну суму 2577,17 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Відповідач ОСОБА_3 , вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року визнаний винним у скоєнні злочинів, за ч.3 ст.185 , ч.1 ст.304 КК України і відповідно до ч.1 ст.70 КК України призначено покарання за сукупність злочинів, у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці. За цим вироком ОСОБА_3 таємно здійснив крадіжку грошових коштів, належних потерпілому ОСОБА_2Ф, а саме: дві купюри номіналом 50 Євро та одну купюру номіналом 100 Євро в загальній сумі 200 Євро, що еквівалентно згідно курсу НБУ становить 4554,35 грн., заподіявши матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму а також за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.
Вина кожного із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у заподіянні матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_2 доведена вищезазначеними окремими вироками Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2015 року та від 19 листопада 2015 р.При цьому при розгляді кримінальної справи відповідач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 кожний з них окремо вину свою у вчиненні крадіжки визнали. Вказані злочини не були вчинені в співучасті чи групою осіб, а кожний окремо один від одного.
Отже , вироки Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2015 року та від 19 листопада 2015 р. для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_2 та відповідно ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 , які цими вироками були визначені як вчинення кожним із них окремо один від одного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, являється обов'язковою в частині чи мали місце ці дії та чи вчинені вони саме відповідачами .
Також цими вироками встановлено, що шкода заподіяна потерпілому не спільними протиправними діями від злочину.
Питання про визначення відповідальності винних у відповідно до ступеня вини кожного заподіювача шкоди позивач не ставить і, реалізуючи своє цивільне і процесуальне право (ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11 ЦПК України), предявив вимогу про солідарне відшкодування шкоди в загальному розмірі 10300 грн.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. В цій же постанові також зазначено, що є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов'язані спільним наміром
Судом, було встановлено лише факт заподіяння потерпілому кожним із відповідачів конкретно визначеної шкоди заподіяної вчинених ними злочину, тоді як факт про спільність і узгодженість дій ОСОБА_3 з діями ОСОБА_4, внаслідок яких завдана шкода позивачеві, не встановлено, цими судовими рішеннями і на цю обставину суд звертає увагу. Оскільки у кримінальних провадженнях не встановлено, що шкода заподіяна потерпілому спільними протиправними діями відповідачів, не встановлено узгодженість їх дій при вчиненні злочинів, відтак, відсутні підстави для покладення на них солідарної відповідальності. Також, позивачем не наведено жодного обґрунтування відшкодування шкоди у солідарному порядку одночасно, з урахуванням обставин, встановлених вироками Підгаєцького районного суду .
З врахуванням наведеного, суд виходить з того, що оскільки вказаними судовими рішеннями визначено суму відшкодування шкоди, завданої злочином кожним із відповідачів ,окремими х протиправними діяннями, а саме: ОСОБА_3 в сумі 200 Євро, що еквівалентно згідно курсу НБУ становить 4554,35 грн, ОСОБА_4 в сумі що становить 100 Євро,що еквівалентно згідно курсу НБУ становить 2277,17 грн.,та 300 гривень, на загальну суму 2577,17 грн, таким чином, завдана шкода повинна стягуватись не в солідарному порядку, а в порядку часткової відповідальності. З зазначених підстав суд не може погодитись з вимогами позивача в цій частині про солідарне стягнення з відповідачів заподіної шкоди в загальному розмірі 9300 грн, тому суд приходить до перконання що з кожного із відповідачів окремо слід стягнути грошові кошти за фактично спричинену шкоду в тому розмірі, який доведено судовими рішеннями.. При цьому суд приймає до уваги в цій частині доводи представника позивача висловлені в процесі судового розгляду, що стягнення заподіяної шкоди слід проводити з урахуванням вини кожного заподіювача цієї шкоди окремо.
Як вбачається із математичних розрахунків, різниця між сумою, зазначеною в позові як матеріальна шкода ( 9300 грн.), та сумою фактично заподіної шкоди кожним із відповідачів, а саме ОСОБА_3 4554,35 грн, а ОСОБА_4 2577,17 грн., що становить 2168, 48 грн. ( 9300- 4554,35-2577,17 =2168,48) позивачем недоведена, як заподіяна шкода,внаслідок вчинення злочинів відповідачами, тому в цій частині не підлягає задоволенню.
Не можуть бути прийняти до уваги і доводи представника позивача про обґрунтованість його вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1200 грн..
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору .
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Так відповідно дост. 1 цього закону граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.
Як роз'яснено в п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року " Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,88,89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В матеріалах справи є договір про надання правової допомоги від 28 січня 2016 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якого розмір та порядок оплати грошової винагороди за надання кваліфікованої юридичної допомоги представником позивача встановлюється в розмірі 1200 грн.
Відповідно до журналів судового засідання загальний час участі особи, що надавала правову допомогу позивачу складає одну годину 20 (двадцять ) хвилини
Мінімальна заробітна плата на час ухвалення рішення складала 1450 грн.
Таким чином граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу складає 773 грн. (1450 * 40% * 1год.20 хв.).
Будь - яких доказів витрат часу за складання вказаного позову та квитанцій до прибуткового касового ордеру за складання позову, за на надання консультативних послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, ознайомлення з матеріалами справи, звітів, актів виконаних робіт тощо позивачем не надано.
Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, підлягає доведена сума,яка становить 773 грн.при цьому з врахуванням пропорційно від суми задоволеного позову щодо кожного із відповідачів.
За весь час поки тривали судовий розгляд кримінальних провадженнь позивач ОСОБА_2 змушений був з'являтись до суду для участі у 20 судових засіданнях, у зв'язку з чим поніс матеріальні затрати на перезди на придбання квитків на той чи інший вид транспорту і його затрати склали:1000 грн.
Позивач, пред'явивши вимоги про стягнення з відповідачів компенсацію за заподіяну шкоду пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту чи з місця проживання,яким зазначено с. Завалів Підгаєцького району,( у обвинувальних актах та куди направлялись судові повістки потерпілому ОСОБА_2Ф.) чи або з м. Тернопіль, як зазначає представник позивача до м.Підгайці в Підгаєцький районний суд не надали жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.
Всього під час розгляду кримінальних провадженнь, судових засідань відбулось: 14.07; 04.08.; 17.08; 12.10., 16.10; а також в один день по двох кримінальних провадженнях судові засідання за участю потерпілого відбулись (27.10; 06.11 та 09.11) , 19.11 2015 р. таким чином всього явка позивача до суду становила девять разів пов'язані із прибуттям до місця судового провадження (під час розгляду кримінального провадження тому доводи позивача в цій частині щодо прибуття в 20 с/засідань спростовуються дослідженими матеріалами кримінальних проваджень, щодо судових засідань на яких був присутнім потерпілий ОСОБА_2.
Частиною 1 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Оскільки витрати позивача ОСОБА_2, пов'язані із прибуттям до місця судового провадження (під час розгляду кримінального провадження) не були стягнуті при ухваленні обвинувального вироку, та позивачем вони документально не підтверджені тому такі процесуальні витрати не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у цивільному провадженні за х недоведеністю..
Щодо участі позивача в справі при судовому розгляді в порядку цивільного провадження, то його участь мала місце у двох судових засіданнях 11.03.2016 р. та 21.03.2016 року при розгляді даного позову. Витрати пов'язані із прибуттям до місця судового провадження (під час розгляду цивільного провадження), жодним доказом не підтверджено, ні позивачем ні представником позивача не надано проїзних документів та інших документально підтверджених витрат, пов'язаних з явкою до суду та переїздом до іншого населеного пункту, про відсутність яких підтвердив і сам представник позивача в судовому засіданні
Отже, що стосується вимог про стягнення коштів на транспортні послуги в зв'язку з явкою в судові засідання позивача- потерпілого при судовому розгляді кримінального провадження, сума яких позивачем визначена в 1000 грн. , то в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні вимог, оскільки позивач на підтвердження своїх вимог не представлено довідку щодо вартості послуг на автобусні перевезення, не представив доказів, що такими послугами він скористався для перевезення з с. Завалів Підгаєцького району чи або м. Тернопіль до м. Підгайці за х недоведеністю.
В силу ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 551,60 грн. необхідно стягнути з відповідачів у дохід держави.
Керуючись ст. ст. 1166, 1177, 1180, 1192 ЦК України, ст.ст. 118, 121, 124 КПК України, Законом України № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року,Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ст. ст. 60, 61, 84, 88, 214-215,224-226 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі - 4554 ( чотири тисячі п'ятсот пятьдесять чотири )грн ,35 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі - 2577( дві тисячі п'ятсот сімдесять сім) грн..17 коп
В іншій частині позовних вимог про солідарне відшкодування матеріально шкоди - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі - 500 ( п'ятсот )грн
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі - 273( двісті сімдесять три) грн..
В решта частині стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 в розмірі 427 грн. - відмовити.
В частині вимог про солідарне стягнення витрат повязаних із прибуттям до місця судового розгляду кримінального провадження та судового провадження відмовити за недоведеністю вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільскої області через Підгаєцький районний суд шляхом подання 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий: підпис ОСОБА_5