Справа №587/508/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 22-ц/788/916/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 27
11 травня 2016 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року про закриття провадження
у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року закрите провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Вказує, зокрема, що суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі до встановлення правонаступника померлого позичальника і незаконно закрив провадження у справі, не встановивши наявність спадкоємців померлого, оскільки кредитні правовідносини не є особистими правовідносинами, що не допускають правонаступництва; здійснення цього права не пов'язане з певною особою, а тому може здійснюватись спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
Оскільки факт смерті відповідача був встановлений при розгляді справи у суді, і спадкоємці не повідомляли кредитора про смерть позичальника 30 травня 2014 року, позивач не позбавлений на пред'явлення позову до спадкоємців в разі їх наявності.
Суд позбавив позивача законного права на стягнення заборгованості за кредитним договором, не залучивши до участі в справі правонаступника відповідача.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
18 березня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 5 грудня 2008 року у сумі 14059,1 гр., яка складається з наступного: 1833,46 грн. - заборгованість за кредитом; 8579,97 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2500 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 645,67 грн. - штраф (процентна складова).
Закриваючи оскаржуваною ухвалою провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 померла 30 травня 2014 року, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовувало позов тим, що за кредитним договором від 5 грудня 2008 року банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 грудня 2015 року відповідачеві банком нарахована заборгованість за кредитним договором в сумі 14059,1 грн. (а. с. 3, 4).
Банк звернувся з позовом до суду 18 березня 2016 року. 21 березня 2016 року ухвалою судді відкрите провадження у справі.
Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Сумській області від 22 березня 2016 року ОСОБА_3 померла 30 травня 2014 року, тобто до відкриття провадження у цивільній справі (а.с.22).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1, 4 ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 37 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Тобто, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 37 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, а не зміни відповідача, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Порушений відносно фізичної особи, яка померла, цивільний процес не допускає процесуального правонаступництва.
Спадкоємці померлої на момент відкриття провадження у справі особи не є процесуальними правонаступниками у цій справі. Питання наявності правонаступництва у спірних матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців цієї особи, з врахуванням положень ст. ст. ст. 527, 1216, 1218, 1282 ЦК України, згідно яких боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Пунктом 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Нормами чинного законодавства України не передбачено судового врегулювання та вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинена.
За таких обставин висновок суду про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України з тих підстав, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є помилковим.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 померла до відкриття провадження у справі, її цивільна правоздатність припинилась, що, відповідно до положень ст. ст. 205, 312 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановленої на підставі висновку про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво, із закриттям провадження у справі з інших підстав, а саме - передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги банку про те, що суд не виконав вимоги ЦПК України щодо залучення до участі в справі спадкоємців померлої, є безпідставними.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу суду з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року про закриття провадження у справі скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -