"12" травня 2016 р. Справа № 916/1008/15-г
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.
Секретар судового засідання: Молодов В.С.
За участю представників сторін:
від прокурори Одеської області - Коваль О.В., посвідчення № 029781 від 20.10.2014р.;
від ТОВ “Фінансова компанія “ЛІДЕР” - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 20.01.2016р.
Представник Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЛІДЕР”
на рішення господарського суду Одеської області від 28.01.2016р.
по справі № 916/1008/15-г
за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЛІДЕР”
про стягнення 21 216,47 грн.
Встановила:
У березні 2015 року Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави, в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ЛІДЕР” в якому просив стягнути з останнього з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 21 216,47грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.07.2014, затвердженого розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 21.07.2014 № 283, станом на 21.07.2014 року відповідач по справі не виконав вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Приморське Кілійського району Одеської області чим порушив вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що свідчить про використання суб'єктом господарювання земельної ділянки загальною площею 0,22 га, розташованої за вказаною адресою без правовстановлюючих документів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року по справі № 916/1008/15-г (суддя Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Лідер” збитки у сумі 21 216,47 гривень на користь Приморської сільської ради (68350, Кілійський район. Одеська область, с. Приморське, вул. Леніна,13а, код ЄДРПОУ 04379522), Банк ГУДКСУ в Одеській області, рахунок -33210815700243 (для фізичних осіб), 33219812700243 (для юридичних осіб), МФО - 828011, одержувач - УК у Кілійському районі Одеської області село Приморське, 13050200 (для фізичних осіб), 13050500 (для юридичних осіб), код ЄДРПОУ 37905000, призначення платежу: „відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Лідер” до Державного бюджету України 1 218 гривень судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем земельної ділянки без оформлення передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЛІДЕР” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що відповідач отримав дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років із земель рекреаційного призначення на території Приморської сільської ради, що підтверджується рішенням Приморської сільської ради від 15.08.2008р. без встановлення кінцевого строку виготовлення проекту землеустрою, що впливає на склад цивільного правопорушення - вини.
За твердженням апелянта, в матеріалах справи відсутні належні докази про наявність або відсутність права власності або користування на землі рекреаційного призначення, які знаходяться на території Приморської сільської ради. Внаслідок чого відповідач посилається на норми ст. 156 Земельного кодексу України, які не передбачають відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Детальніше доводи викладені у скарзі.
В ході розгляду справи в апеляційній інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення по справі № 815/6656/15. Судова колегія відхилила зазначене клопотання, у зв'язку з відсутністю ознак неможливості розгляду даної справи та необґрунтованістю доводів відповідача, а саме як справа № 916/1008/15-г пов'язана зі справою № 815/6656/15.
В судове засідання, призначене на 12 травня 2016 року, представник Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Судова колегія розглядає справу за відсутності представника цієї сторони, оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою та неявка його у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.
Заслухавши пояснення представника прокурори та представника ТОВ “Фінансова компанія “ЛІДЕР”, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на будівлі та споруди за адресою: с. Приморське Кілійського району Одеської області, база відпочинку «Ялпуг» отримано відповідачем у 2008 році. (а.с. 20)
Рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №338-V-XII про надання дозволу ТОВ „ФК „Лідер” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2236 га в довгострокову оренду, на підставі матеріалів, наданих підприємством, прийнято 15.08.2008р. та дотеперішнього часу проект не затверджено.
Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 21.07.2014р. складено Акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених територіальній громаді с. Приморського Кілійського району Одеської області, в особі Приморської сільської ради, у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття ТОВ „ФК „Лідер” та використання без правовстановлюючих документів, становить 21 216,47 гривень. Наведена сума збитків підтверджується розрахунком розміру збитків, що наданий Кілійською районною державною адміністрацією.
Звернувшись з даним позовом до суду прокурор зазначав про те, що вказане свідчить про вкрай несвоєчасні дії відповідача з оформлення правовстановлюючих документів на землю, що призвело до суттєвих збитків територіальній громаді, які підлягають стягненню.
Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним.
Пунктом „д” статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Пунктом «д» статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Відповідно до ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Відповідно до ч. 8 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” голова районної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 21.07.2014 № 283 „Про затвердження актів по визначенню розмірів збитків власнику землі - територіальній громаді села Приморське на території Приморської сільської ради, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок та обмеженням прав власників” затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок. Відповідно до цього розпорядження сума збитків становить 21 216,47 гривень. Відповідно до п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій. Також місячний термін сплати збитків встановлено розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 21.07.2014р. № 283.
Про необхідність прибуття до Кілійської районної державної адміністрації для участі в засіданні комісії з нарахування збитків Кілійської РДА, ТОВ „ФК „Лідер” повідомлено листом Кілійської районної державної адміністрації від 10.07.2014 № 18/1378. Факт отримання листа підтверджується підписом на копії надісланого повідомлення.
Відповідно до листа Кілійської районної державної адміністрації № 20/270 від 12.02.2015р., відповідач у судовому порядку акт, яким встановлені збитки та відповідне розпорядження яким затверджено акт не оскаржив, збитки визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на теперішній час не сплатив.
Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 цієї норми, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:
протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків;
причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Отже, виходячи з викладеного, судова колегія доходить до висновку, що право на відшкодування збитків виникає, по-перше, тільки у разі наявності всіх складових правопорушення, по-друге, тільки у разі реального понесення збитків, або наявністю упущеної вигоди, що повинно підтверджуватись належними доказами.
Пунктом 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» установлено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок.
Пунктом 3.1 вищезазначеної постанови пленуму визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Відповідно до п. 3.7 вищевказаної постанови власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою, які погоджуються з відповідними контролюючими та виконавчими органами.
Відповідно до п. 1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” за змістом статей 13, 14 Конституції України, ст. 11 Цивільного кодексу України, статей 123. 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Пунктом 2.1 постанови визначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Судова колегія вважає, що в даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді: неоформленні без поважних причин правовстановлюючих документів на землю; використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами. Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлювального документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.
Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Отже, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 21 216,47 грн. збитків, спричинених використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги фактично збігаються з доводами позовної заяви та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.
Скаржник ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх доводів та вимог.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції, не вбачає підстав щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке прийняте з правильним та повним встановленням обставин справи з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишається колегією суддів без змін.
Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЛІДЕР” - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 28.01.2016р. по справі № 916/1008/15-г - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 13.05.2016р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя А.І. Ярош