11.05.2016 р. Справа№ 914/248/15
Розглядається скарга: ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про: - визнання дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника незаконними;
- визнання незаконною і скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника;
у справі № 914/248/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
про стягнення 101 544 974,93 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Сало О.А.
За участю представників:
Від стягувача (позивача): ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 14-182 від 15.07.2014 року.
Від боржника (скаржника): ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 30.09.2013 року;
Від ДВС: не з'явився.
На розгляд господарського суду ОСОБА_1 міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” подано скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника незаконними та визнання незаконною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника у справі 914/248/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про стягнення в сумі 101 544 974,93 грн.
Ухвалою суду від 09.03.2016р. прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 21.03.2016р.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
25.04.2016р. судом винесено ухвалу про продовження строку розгляду скарги та відкладено розгляд скарги на 11.05.2016р.
У судове засідання 11.05.2016 р. представник боржника (скаржника) з'явився, вимоги за скаргою підтримав. Заявою про уточнення вимог (вх.№ 17980/16 від 25.04.2016р.) конкретизував рахунки, які на його думку є з спеціальним режимом використання і відповідно не накладається арешт.
Вимоги за скаргою обґрунтовує тим, що згідно інформації наданої фінансовою установою, ЛМКП “Львівтеплоенерго” стало відомо, що 23.02.2016р. при примусовому виконанні наказу №914/248/15 від 05.05.2015р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4С було винесено постанову про арешт коштів боржника - ЛМКП “Львівтеплоенерго”. Однак відділом державної виконавчої служби не враховано, що ухвалою господарського суду від 16.02.2016р. у справі № 914/248/15 було відстрочено виконання рішення до 31.03.2016р. та заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п.13 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалу суду від 16.02.2016р. надіслано відділу державної виконавчої 19.02.2016р. Також зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на рахунки, на яких знаходяться кошти, що призначені для виплати заробітної плати та розрахунків з бюджетом (сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а також на кредитні кошти від ЄБРР. Зазначив, що постанова про арешт коштів боржнику не надсилалась.
У судове засідання 11.05.2016р. представник позивача (стягувача) з'явився, проти скарги заперечив з підстав, викладених у поясненнях (вх.№ 11722/16 від 21.03.2016р.) зазначає, що скарга ЛМКП “Львівтеплоенерго” не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах наданих йому повноважень. Звернув увагу на те, що скаржником у поданій скарзі не ідентифіковано номери рахунків в банківських установах з цільовим призначенням на виплату заробітної плати та де знаходяться кошти від Європейського банку з реконструкції та розвитку, на які накладено арешт.
У судове засідання 11.05.2016р. орган дії якого оскаржують явку повноважного представника не забезпечив, проти скарги не заперечив, письмових пояснень по суті скарги не подав.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши викладені у скарзі та уточненнях до скарги обставини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
05.05.2015р. господарським судом Львівської області видано наказ №914/248/15 на виконання рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 35 978 175,72 грн. - основного боргу, 12 487 245,56 - пені, 7 582 216,68 грн. - три відсотків річних, 30 845 432,22 грн. - інфляційних втрат та 64 775,63 грн. судового збору.
01.07.2015р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по наказу № 914/248/16 від 05.05.2015р. та надано боржнику строк для самостійного виконання виконавчого документа.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 914/248/15 винесено ухвалу по відстрочку виконання рішення до 31.03.2016р.
Заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п.13 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»» та ухвалу суду від 16.02.2016р. було надіслано відділу державної виконавчої 19.02.2016р., та отримана ним 23.02.2015р., що підтверджується наявними у справі документами.
Однак, 23.02.2016р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №48009500 про арешт коштів боржника, яка боржнику не направлялась.
Належних та допустимих доказів надіслання постанови про арешт коштів боржника від 23.02.2016р. державним виконавцем не подано.
Цю постанову боржник оскаржив, вважаючи, що після прийняття господарським судом ухвали 16.02.2016р. про відстрочку виконання рішення до 31.03.2016р. (яка надіслана державному виконавцю 19.02.2016р. та отримана ним 23.02.2016р.), вчинення ним будь - яких дій з примусового виконання рішення є незаконним. Крім цього, під час її винесення державний виконавець не мав права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання.
Також, судом встановлено, що державним виконавцем 17.07.2015р. вже знімався арешт з рахунків ЛМКП «Львівтеполоенерго» по справі № 5015/3078/12, зокрема: рахунки: №26034302204086, №26033303204086, №26032304204086, №26003300204086, №26031305204086, №26030306204086, відкритих в філії - ЛОУ ПАТ “Державний ощадний банк України”, рахунки №26002215883, №260021215883, №2603261215883 відкритих у ПАТ АБ “Укргазбанк”, оскільки кошти на вказаних рахунках не підлягали стягненню. Вказані рахунки мають спеціальним режим використання та відкрито на виконання 19-1 та 26-1 ЗУ “Про теплопостачання”.
При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 ст.116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, у тому числі наказів господарських судів.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.6 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження").
За приписами ст.32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти: що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про порядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання" та статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику"
Як передбачено положеннями ч.2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання" , статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" ).
Скаржник стверджує, що державним виконавцем при накладенні арешту на відповідні рахунки було безпідставно накладено арешт, оскільки такі мають спеціальний режим використання.
На лист ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 12.03.2016р. № 09-3032 щодо розблокування рахунків підприємства Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 30.03.2016р. № 8477-0-33-16/20-1/9, зазначив, що порядок зняття арешту з коштів та майна боржника по незавершеним виконавчим провадженням врегульований статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» та запропонували боржнику вирішити вказане питання в судовому порядку (копія листа в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
В той же час, скаржником не надано суду доказів того, що рахунки ЛМКП “Львівтеплоенерго” які відкриті в Філії - Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” та в Публічному акціонерному товаристві ОСОБА_5 “УКРГАЗБАНК” мають спеціальний режим використання.
Скаржником не надано суду доказів, що така інформація була надана банками державному виконавцю.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Така відстрочка надана ухвалою господарського суду від 16.02.2016р. у справі № 914/248/15.
Однак державний виконавець, отримавши 23.02.2016р. ухвалу господарського суду від 16.02.2016р. про відстрочення виконання рішення до 31.03.2016р., яка надсилалась 19.02.2016р. не вчинено виконавчих дій щодо зупинення виконавчого провадження № 48009500 у зв'язку з відстрочкою виконання рішення.
При цьому суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не ставить факт отримання державним виконавцем ухвали суду про відстрочення виконання рішення в залежність від вчинення обов'язкових дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема зупинення виконавчого провадження.
З аналізу ГПК України та постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.12.2012р. слідує, що ухвали господарських судів набирають законом сили в день їх винесення.
Отже, суд доходить висновку, що державним виконавцем порушено порядок накладення арешту на кошти боржника, передбачений ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», що полягає у винесенні постанови про арешт коштів від 23.02.2016р. під час дії ухвали господарського суду від 16.02.2016р. у справі № 914/248/15 про відстрочку виконання рішення суду до 31.03.2016р., оскільки згідно ст. 37 п. 13 Законом України «Про виконавче провадження» відстрочка виконання рішення зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, що у свою чергу веде до заборони проведення виконавчих дій ( ч. 4 ст. 39 Закон України «Про виконавче провадження»).
Також, відповідно ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Однак, як цього вимагає ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не виконав обов'язку щодо надіслання даної постанови не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику. Належних та допустимих доказів вчинення токої дії матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Суд констатує, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували скаргу боржника у даній справі і засвідчували вчинення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій з виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 1212 ГПК України за наслідками розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби виноситься ухвала.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року).
Відтак, проаналізувавши матеріали справи, враховуючи наведене вище, враховуючи докази, які подав заявник на підтвердження скарги, скарга заявника підлягає задоволенню.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 1, 11, 32, 37, 39, 52, 57, 60, 65, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 34, 43 86, 115, 116,1212 ГПК України, господарський суд -
1. Скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. у справі № 914/248/15 - задоволити.
2. Визнати недійсною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.02.2016р. ВП № 48009500 про арешт коштів боржника на виконання наказу від 05.05.2015р. у справі № 914/248/15.
Суддя Коссак С.М.