79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.05.2016р. Справа№ 914/476/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника прокурора Львівської області, в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради, с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області
до відповідача: Державного підприємства “Турківське лісове господарство”, м. Турка Турківського району Львівської області
про стягнення 42805грн. 55коп.
За участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор;
від позивача: не з»явився
від відповідача: ОСОБА_2 - представник;
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради, с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області Державного підприємства “Турківське лісове господарство”, м. Турка Турківського району Львівської області про відшкодування 42805грн. 55коп. шкоди завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Прокурор у позовній заяві зазначає, що вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді майстра лісу Вовченського лісництва ДП “Турківське лісове господарство” протягом квітня-серпня 2013р., будучи, відповідно до п.1,2 “Положення про державну лісову охорону”, що затверджене постановою КМ України №976 від 16.09.2009р., та додатку до цього Положення працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, та який, згідно з посадовими обов'язками, був зобов'язаний здійснювати державний контроль за охороною та захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проводити ревізії обходів, затримувати у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях з вилученням незаконно здобутої у лісі деревини та інших продуктів лісу, знарядь добування і транспортних засобів, складати протоколи про виявлені порушення лісового законодавства, тощо, несумлінно поставився до виконання своїх службових обов'язків, допустив їх неналежне виконання, що спричинило тяжкі наслідки. Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання. Вирок Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014р. у справі №458/701/14-к набрав законної сили 27.08.2014р., та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України. Згідно з інформацією Відповідача від 13.01.2016р. вих.№20, неналежне виконання ОСОБА_3 своїх службових обов'язків по охороні лісу призвело до незаконної рубки 65 дерев в кварталі №20 виділ №№14, 30, 32 на території Вехньояблунівської сільської ради, чим завдано збитків державі в розмірі 42805,55грн. З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача 42805,55грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Ухвалою суду від 22.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.03.2016р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами всіх вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи ухвалою суду від 22.03.2016р. відкладався на 12.04.2016р. Ухвалами суду від 12.04.2016 року та від 26.04.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи.
В судове засідання 04.05.2016р. прокурор явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві просить позов задоволити повністю.
04.05.16р. представник позивача явку в судове засідання представника не забезпечив, через канцелярію суду (вх.18764/16 від 29.04.16р.) подано клопотання, у якому позивач підтримує позовні вимоги та просить задоволити позов та розглядати спір без участі представника позивача.
В судове засідання 04.05.16р. представник відповідача з'явився позовні вимоги заперечив, просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.03.2016р. за вх.№12098/16, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що на думку відповідача, шкоду спричинено не державі, а саме відповідачу, і ДП “Турківське лісове господарство” уже зазнало збитків від дій ОСОБА_3, а відтак, не повинно відшкодовувати, завдану йому шкоду. Окрім того, відповідач вказує на недоведеність прокурором в інтересах держави в особі позивача такої складової частини правопорушення, як безпосередній зв'язок між відповідними діями і шкодою та виною відповідача. Також відповідач вказує на те, що матеріали справи не містять доказів щодо понесення позивачем будь якої шкоди від незаконного вирубування дерев. Відтак, на думку відповідача, прокурором не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника відповідача ОСОБА_3 і шкодою, завданою позивачу. Відповідач також зазначає, що відповідальність за спричинення шкоди повинен нести саме ОСОБА_3, як винна особа, а не відповідач. Відповідач неодноразово звертався до правоохоронних органів щодо незаконного вирубування дерев (наведена обставина не заперечується прокурором та підтверджується інформацією зазначеною в акті взаємозвірки з Турківським РВ ГУМВСУ, та у листі Турківського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.04.16р. №1589/01/58-2016).
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.
Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Заступником прокурора Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Лісовим кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Судом встановлено, що вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді майстра лісу Вовченського лісництва ДП “Турківське лісове господарство” протягом квітня-серпня 2013р., будучи, відповідно до п.1,2 “Положення про державну лісову охорону”, що затверджене постановою КМ України №976 від 16.09.2009р., та додатку до цього Положення працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, та який, згідно з посадовими обов'язками, був зобов'язаний здійснювати державний контроль за охороною та захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проводити ревізії обходів, затримувати у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях з вилученням незаконно здобутої у лісі деревини та інших продуктів лісу, знарядь добування і транспортних засобів, складати протоколи про виявлені порушення лісового законодавства, тощо, несумлінно поставився до виконання своїх службових обов'язків, допустив їх неналежне виконання, що спричинило тяжкі наслідки. У вироку зазначено, що ОСОБА_3, будучи працівником державної лісової охорони та маючи обов'язок здійснювати охорону і захист лісу від незаконних (самовільних) рубок, в період із квітня по серпень 2013 року, маючи достатній досвід роботи для виявлення ознак незаконних рубок дерев, можливості для залучення працівників лісової охорони та правоохоронних органів для припинення самовільних рубок, затримання правопорушників, вилучення незаконно здобутої лісопродукції та сировини, маючи можливість для забезпечення охорони лісу, допустив неналежне виконання власних службових обов'язків: не проводив перевірки стану охорони лісу в усіх кварталах переданого під охорону лісового обходу; не здійснював регулярні обходи лісового масиву; не виявляв лісопорушників та факти вчинення самовільних рубок у лісі, не інформував керівництво ДП “Турківське лісове господарство” про факти вчинення самовільних рубок чи ознак самовільних рубок у ввіреному йому під охорону обході та про необхідність залучення працівників лісової охорони і правоохоронних органів для охорони та збереження лісу, внаслідок чого у майстерській дільниці (обході) №5 Вовченського лісництва ДП “Турківське лісове господарство”, а саме у виділах №№14,22,30,32 кварталу №20 Вовченського лісництва протягом квітня - серпня 2013 року невстановленими досудовим слідством особами здійснено самовільну рубку 65 дерев різних порід загальною кубомасою 122,31м.куб., чим спричинено матеріальну шкоду лісовому господарству на суму 266 235 гривень 93 коп., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та є тяжкими наслідками.
Вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к, який набрав законної сили 27.08.2014р., ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання.
Відповідно до інформації ДП «Турківське лісове господарство» зазначеної у листі вих.№20 від 13.01.2016р., ОСОБА_3 допущена самовільна рубка лісу в кількості 65 дерев у кварталі 20 на суму збитків 42805,55грн на території Верхньояблунської сільської ради .
Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі позивача прокурором чи сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не подано. Прокурор зазначив, що шкода з ОСОБА_3 не стягувалась, позов до ОСОБА_3 не заявлявся.
Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Обставини, щодо заподіяння шкоди, розмір шкоди, обставини наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_3, (обвинуваченим у справі №458/701/14-к) та ДП “Турківське лісове господарство”, вина, визначені вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к, а також підтверджується відповідачем, зокрема у листі від 13.01.2016р. вих.№20, у відзиві на позовну заяву, а також копіями польових переліків пнів незаконного зрубаних дерев постійного лісокористувача ДП»Турківське ЛГ» лісництво Вовчанське квартал 20 та копіями розрахункових довідок про розмір заподіяної шкоди лісу незаконними вирубуванням дерев до ступеня припинення росту постійного лісокористувача ДП»Турківське ЛГ» лісництво Вовчанське квартал 20. Відповідач не спростував наведених обставин та не довів відсутність вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.
Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з пунктами 1,5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.
Відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.
З врахуванням вищенаведеного, спростування доводів відповідача, які покладені останнім в основу своїх заперечень, доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засідання з метою такого захисту, беручи до уваги встановлені вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2014 року у справі №458/701/14-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна у такому спричиненні та те, що вказана особа (ОСОБА_3В.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.
Відповідно до листа УДКСУ у Турківському районі Львівської області від 10.02.2016 року вих. №135 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються на розподільчий рахунок позивача у справі №33113331700673, відкритий в УДКСУ у Турківському районі за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100. Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок Верхньояблунської ради Турківського району Львівської області.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами ч.1 та п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI “Про судовий збір” (у чинній станом момент подання позову до суду редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Приписами ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік” встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00грн. за місяць.
На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача в доход Державного Бюджету України 1378грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Турківське лісове господарство” (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, буд.30; ідентифікаційний код 00992409) з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків - до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету, на рахунок 33113331700673 Верхньояблунівської сільської ради Турківського району Львівської області (82530, Львівська область, Турківський район, с.Верхня Яблунька; ідентифікаційний код 04373643) одержувач: УДКСУ у Турківському районі Львівської області; код платежу: 24062100; код ЄДРЮОФОП та ГФ: 36787927; банк одержувача: ГУДКСУ у Львівській області; МФО: 825014) 42 805,55грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
3. Стягнути з Державного підприємства “Турківське лісове господарство” (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, буд.30; ідентифікаційний код 00992409) в доход Державного Бюджету України 1378грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Іванчук С.В.
повне рішення складено 05.05.2016р..