ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.05.2016Справа № 910/17172/14
За скаргами Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго""
на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України.
у справі № 910/17172/14
за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн"
про стягнення 11 641 589,48 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн"
до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 10 823 582,10 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився;
від боржника: Левченко Д.Ю. за довіреністю № 26 від 01.02.2016 р.;
від ВДВС: Кузьменко О.С. за довіреністю № 20.22/700 від 30.12.2015 р.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" про стягнення 12 437 905,68 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.03.2016 р. стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" 8 694 962,96 грн. заборгованості, 299 076,16 грн. пені, 241 963,69 грн. 3% річних, 1 216 951,15 грн. інфляційних втрат та 73 800,00 грн. судового збору.
На виконання вказаної постанови 11.03.2016 р. господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргами на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 25.04.2016 р. розгляд скарг призначено на 11.05.2016 р.
У судовому засіданні 11.05.2016 р. представник боржника підтримав вимоги скарг у повному обсязі.
Представник ВДВС проти задоволення скарг повністю заперечив.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду скарги стягувач повідомлений належним чином.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника боржника та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності з огляду на подану скаргу, суд встановив наступне.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.03.2016 р. стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" 8 694 962,96 грн. заборгованості, 299 076,16 грн. пені, 241 963,69 грн. 3% річних, 1 216 951,15 грн. інфляційних втрат та 73 800,00 грн. судового збору.
На виконання вказаної постанови 11.03.2016 р. господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
18.03.2016 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50550360 з виконання вказаного наказу.
Цього ж дня виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У постанові про відкриття виконавчого провадження №50550360 від 18.03.2016 р. боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення до 24.03.2016 р.
Як зазначає скаржник та що підтверджується матеріалами справи, 24.03.2016 р. боржником самостійно виконано рішення суду та перераховано грошові кошти у розмірі 10 526 753,96 грн. за платіжним дорученням № 8 від 24.03.2016 р.
У зв'язку з самостійним виконанням рішення боржник направив державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого документа. Вказана заява отримана виконавчою службою 25.03.2016 р. о 15:55 год., що підтверджується відміткою на реєстрі передачі документів.
28.03.2016 р. виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 50550360.
30.03.2016 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50550360, у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі, та виділено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.
Постановою від 30.03.2016 р. відкрито виконавче провадження № 506707460 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50550360 від 28.03.2016 р.
Не погоджуючись з винесеними постановами державного виконавця, стягувач звернувся до суду зі скаргами, у яких просить скасувати постанови від 28.03.2016 р. та від 30.03.2016 р.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно зі ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Зібраними у матеріалах справи доказами підтверджується факт самостійного виконання боржником рішення 24.03.2016 р. та подання до виконавчої служби відповідного підтвердження 25.03.2016 р.
При цьому, постанова про стягнення виконавчого збору винесена вже після подання доказів виконання боржником рішення суду - 28.03.2016 р.
За таких обставин, суд погоджується з доводами скаржника щодо незаконності стягнення з нього виконавчого збору після виконання рішення у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження № 50550360.
Заперечення виконавця, які ґрунтуються на тому, що реєстрація заяви боржника про закінчення виконавчого провадження відбулась 29.03.2016 р., а фактично така заява передана виконавцю 30.03.2016 р., не приймаються судом до уваги, оскільки організація документообігу у виконавчій службі, у тому числі порядок і строки реєстрації та передачі документів, не впливає на факт виконання боржником рішення та належного повідомлення про таке виконання, до винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 28.03.2016 р. про стягнення виконавчого збору.
Статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до положень ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно. У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Розглянувши вимоги скарги про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд вважає такі вимоги передчасними з огляду на те, що у випадку нестягнення виконавчого збору, накладений арешт не знімається при закінченні виконавчого провадження.
Оскільки станом на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 50550360 постанова про стягнення виконавчого збору являлась чинною, накладений арешт має бути знятий окремою постановою виконавця, після встановлення відсутності підстав для стягнення виконавчого збору.
Щодо вимог про зобов'язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження, суд зазначає, що така постанова вже була винесена виконавцем 30.03.2016 р., тож предмет спору в цій частині станом на час розгляду скарг відсутній.
Також, розглянувши вимоги щодо скасування постанови від 30.03.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 50670460, суд погоджується з доводами державного виконавця про непідвідомчість таких вимог господарським судам України, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скарг про скасування постанови від 28.03.2016 р. про стягнення виконавчого збору, припинення провадження з розгляду вимог про скасування постанови у виконавчому провадженні № 50670460, та відмови у задоволенні решти вимог скарг.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 43, 80, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.03.2016 р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №50550360.
3. Провадження з розгляду вимог про скасування постанови у виконавчому провадженні № 50670460 припинити.
4. У задоволенні вимог скарг про скасування постанови від 28.03.2016 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №50550360 та щодо зобов'язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження №50550360 відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна