ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.04.2016Справа №910/2618/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Мобайл»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДМЕРЕЖА»
про стягнення 8 839,02 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Мобайл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДМЕРЕЖА» про стягнення 10 627,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 46000274921 від 27.05.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/2618/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача в судове засідання 16.03.2016 р. не з'явився, вимог ухвали не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 16.03.2016 р. представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку із неявкою представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 13.04.2016 р.; повторно зобов'язав позивача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження в даній справі.
Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2016 р. просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості представити суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні. Також надав суду документи на виконання вимог ухвал суду, які залучено до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив у зв'язку з безпідставністю.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2016 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 13.04.2016 р. до 18.04.2016 р. об 11:00 год. для дослідження доказів у справі та у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2016 р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 8 839,02 грн.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 8 839,02 грн.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору; зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2016 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 18.04.2016 р. до 27.04.2016 р. о 10:30 год. для витребування у позивача первинної документації в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Представники сторін у судове засідання 27.06.2016 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, позивач вимоги суду щодо надання первинної бухгалтерської документації в обґрунтування заявлених позовних вимог суду не надав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд-Мобайл» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-трейд» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 4600027492 від 27.05.2009 р. (надалі - договір).
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. договору. постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікаціях, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.
Згідно з п. 2.1. договору, ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.
Пунктом 4.1. договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказанного в замовленні (правила Incoterms в редакції 2000 р.), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк вказані в такому замовленні.
Пунктом 6.1. договору визначено, що при наданні постачальником, належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар по платіжних днях та в строки, узгоджені сторонам в додатку № 2, які розраховуються з дати реалізації товару.
Додатком № 2 до договору визначено строк оплати - 30 календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги поставкою товару на загальну суму 86 073,36 грн., що підтверджує наступними видатковими накладними: № РН/0002878 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН/0002886 від 25.11.2010 від 506,88 грн., № РН/0002889 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН/0000756 від 25.03.2011 р. на суму 2 121,36 грн., № РН/0000757 від 25.03.2011 р. на суму 2 261,52 грн., № РН/0000764 від 25.03.2011 р. на суму 8 334,00 грн., № РН/0000488 від 23.02.2011 р. на суму 3 219,48 грн., № РН/000483 від 23.02.2011 р. на суму 2 226,54 грн., № РН/0002284 від 01.09.2011 р. на суму 1 417,92 грн., № РН/0002311 від 12.10.2010 р. на суму 1 100,88 грн.
Крім того, позивач пояснив суду, що відповідачем на виконання умов договору було здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 75 446,24 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у сумі 10 627,12 грн.
Також позивач пояснив суду, що ним було направлено на адресу відповідача лист-вимогу щодо сплати заборгованості, яка виникла. Однак, відповідач залишив без відповіді та реагування дану вимогу.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Мобайл» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДМЕРЕЖА» про стягнення 10 627,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 46000274921 від 27.05.2009 р.
В судовому засіданні 18.04.2016 р. суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 8 839,02 грн., пояснивши свої вимоги поставкою товару за спірним договором на загальну суму 58 024,80 грн. за видатковими накладними: № РН-0001050 від 10.07.2009 р. на суму 1 323,96 грн., № РН-0001196 від 20.07.2009 р. на суму 2 430,72 грн., № РН-0001357 від 07.08.2009 р. на суму 1 626,96 грн., № РН-0001366 від 07.08.2009 р. на суму 2 353,26 грн., № РН-0001625 від 09.09.2009 р. на суму 3 770,28 грн., № РН-0001778 від 02.10.2009 р. на суму 2 709,36 грн., № РН-0002024 від 13.11.2009 р. на суму 2 189,76 грн., № РН-0002116 від 01.12.2009 р. на суму 2 704,68 грн., № РН-0002115 від 01.12.2009 р. на суму 2 380,20 грн., № РН-2283 від 14.12.2009 р. на суму 2 508,24 грн., № РН-0002277 від 14.12.2009 р. на суму 1 957,26 грн., № РН-0000244 від 08.02.2010 р. на суму 2 710,68 грн., № РН-0000245 від 08.02.2010 р. на суму 2 462,34 грн., № РН-0000512 від 15.03.2010 р. на суму 2 273,04 грн., № РН-0000513 від 15.03.2010 р. на суму 1 729,98 грн., № РН-0000716 від 22.04.2010 р. на суму 1 976,10 грн., № РН-0001419 від 16.07.2010 р. на суму 2 967,48 грн., № РН-0002310 від 12.10.2010 р. на суму 1 986,90 грн., № РН-0002317 від 12.10.2010 р. на суму 1 938,48 грн., № РН-0002306 від 12.10.2010 р. на суму 2 861,58 грн., № РН-0002307 від 12.10.2010 р. на суму 2 984,34 грн., № РН-0002314 від 12.10.2010 р. на суму 2 843,82 грн., № РН-0002311 від 12.10.2010 р. на суму 1 100,88 грн., № РН-0002746 від 11.11.2010 р. на суму 1 193,22 грн., № РН-0002878 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002880 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002881 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-00002885 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002886 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002882 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн.
Також позивач зазначив у заяві про зменшення позовних вимог, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 45 664,68 грн., а частково повернуто товар на суму 3 521,10 грн. за накладними на повернення товару: № ВН-0001407 від 09.10.2009 р. на суму 2 177,52 грн., № ВН-0001106 від 14.11.2011 р. на суму 101,28 грн., № ВН-0002086 від 27.12.2012 р. на суму 289,98 грн., № ВН-0002087 від 27.12.2012 р. на суму 28.32 грн., № ВН-0002089 від 28.12.2012 р. на суму 328,56 грн., № ВН-0002102 від 28.12.2012 р. на суму 25,86 грн., № ВН-0002103 від 28.12.2012 р. на суму 45,30 грн., № ВН-0002099 від 28.12.2012 р. на суму 524,28 грн.
Таким чином, за твердженнями позивача, сума заборгованості відповідача за спірним договором поставки складає 8 839,02 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 839,02 грн. заборгованості не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
В ході розгляду справи, судом неодноразово витребовувались у позивача належні докази в обґрунтування заявлених ним зменшених позовних вимог, зокрема, суд витребовував первинну бухгалтерську документацію у підтвердження поставки товару за договором поставки № 46000274921 від 27.05.2009 р.
Однак, позивач вимоги суду не виконав, жодних належних доказів (видаткових накладних: № РН-0001050 від 10.07.2009 р. на суму 1 323,96 грн., № РН-0001196 від 20.07.2009 р. на суму 2 430,72 грн., № РН-0001357 від 07.08.2009 р. на суму 1 626,96 грн., № РН-0001366 від 07.08.2009 р. на суму 2 353,26 грн., № РН-0001625 від 09.09.2009 р. на суму 3 770,28 грн., № РН-0001778 від 02.10.2009 р. на суму 2 709,36 грн., № РН-0002024 від 13.11.2009 р. на суму 2 189,76 грн., № РН-0002116 від 01.12.2009 р. на суму 2 704,68 грн., № РН-0002115 від 01.12.2009 р. на суму 2 380,20 грн., № РН-2283 від 14.12.2009 р. на суму 2 508,24 грн., № РН-0002277 від 14.12.2009 р. на суму 1 957,26 грн., № РН-0000244 від 08.02.2010 р. на суму 2 710,68 грн., № РН-0000245 від 08.02.2010 р. на суму 2 462,34 грн., № РН-0000512 від 15.03.2010 р. на суму 2 273,04 грн., № РН-0000513 від 15.03.2010 р. на суму 1 729,98 грн., № РН-0000716 від 22.04.2010 р. на суму 1 976,10 грн., № РН-0001419 від 16.07.2010 р. на суму 2 967,48 грн., № РН-0002310 від 12.10.2010 р. на суму 1 986,90 грн., № РН-0002317 від 12.10.2010 р. на суму 1 938,48 грн., № РН-0002306 від 12.10.2010 р. на суму 2 861,58 грн., № РН-0002307 від 12.10.2010 р. на суму 2 984,34 грн., № РН-0002314 від 12.10.2010 р. на суму 2 843,82 грн., № РН-0002311 від 12.10.2010 р. на суму 1 100,88 грн., № РН-0002746 від 11.11.2010 р. на суму 1 193,22 грн., № РН-0002878 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002880 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002881 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-00002885 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002886 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн., № РН-0002882 від 25.11.2010 р. на суму 506,88 грн.; накладних на повернення товару: № ВН-0001407 від 09.10.2009 р. на суму 2 177,52 грн., № ВН-0001106 від 14.11.2011 р. на суму 101,28 грн., № ВН-0002086 від 27.12.2012 р. на суму 289,98 грн., № ВН-0002087 від 27.12.2012 р. на суму 28.32 грн., № ВН-0002089 від 28.12.2012 р. на суму 328,56 грн., № ВН-0002102 від 28.12.2012 р. на суму 25,86 грн., № ВН-0002103 від 28.12.2012 р. на суму 45,30 грн., № ВН-0002099 від 28.12.2012 р. на суму 524,28 грн.) у підтвердження поставки товару, повернення товару та оплати за отриманий товар, в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Суд вважає, що ненадання без поважних причин витребуваних судом доказів перешкоджає суду об'єктивно, правильно та повно з'ясувати всі обставини справи і встановити відповідні факти.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 46000274921 від 27.05.2009 р. в розмірі 8 839,02 грн., то позов ТОВ «Гранд-Мобайл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 8 839,02 грн. заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 46000274921 від 27.05.2009 р. визнається судом таким, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позву відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 10.05.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина