ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/2759/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна"
про розірвання договору
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Залізняк О.М. - представник, довіреність № 228/2016 від 10.02.2016;
Від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШтрайфБаулогістик Україна" про розірвання Договору №1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2015р, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору№1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2015 в частині повернення позики та процентів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 33 322,19 Євро,у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати вказаний договір.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2759/16 та призначено до розгляду на 29.03.2016.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2016 розгляд справи відкладено на 13.04.2016.
У судові засідання 29.03.2016 та 13.04.2016 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у судові засідання 29.03.2016 та 13.04.2016 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №№ 0103037006800, 0103038087154.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 29.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав б/н від 24.03.2016 та пояснення б/н від 24.02.2016, в яких позивач, зокрема, посилається як на підтвердження фактичного виконання договору складений акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.14 р. по 31.12.15 р., згідно якого станом на 31.12.15 р заборгованість відповідача становить 33 322,19 Євро, з яких 17 500,00 Євро - тіло кредиту та 15 822,19 Євро - несплачені проценти. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 29.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли наступні документи:
1. Відзив на позовну заяву б/н від 24.03.2016 з додатками, в якому останній заперечує щодо позовних вимог, зазначаючи при цьому, що в разі розірвання спірного договору відповідач повинен негайно виконати свої зобов'язання, але за твердженням останнього, це призведе до ще більшого погіршення фінансового стану відповідача та неможливості провадити господарську діяльність;
2. Пояснення б/н від 24.03.2016, в яких відповідач підтвердив факт наявності заборгованості станом на 31.12.15 р. в сумі 33 322,19 Євро, з яких 17 500,00 Євро - тіло кредиту та 15 822,19 Євро - несплачені проценти;
3. Клопотання б/н від 24.03.2016 про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі документами.
Вище перелічені документи долучено судом до матеріалів справи.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи б/н від 12.04.2016, яку судом задоволена, документи долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час проведення судового засідання 13.04.16 р. суду не надано.
Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання 13.04.2016 обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника останнього, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.
В судовому засіданні 13.04.16 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 20.10.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРАЙФ БАУЛОГІСТИК ПОЛЬСКА", після перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" (позивач у справі, відправник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРАЙФ БАУЛОГІСТИК УКРАЇНА" (відповідач у справі, одержувач за договором) укладено договір № 1/10 про зворотню процентну фінансову позику (далі - Договір), відповідно до умов якого відправник надає одержувачу позику в сумі 70 000,00 Євро.
Відповідно до п. 1.2 Договору одержувач зобов'язується призначити позику на покриття витрат, пов'язаних із розвитком господарської діяльності товариства.
Розділами 2 - 6 Договору сторони узгодили умови останнього, графік погашення, права та обов'язки сторін, непереборну силу та вирішення спорів тощо.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає юридичної сили з моменту його державної реєстрації в Національному банку України.
Як свідчать матеріали справи вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками та штампами юридичних осіб.
Згідно з Реєстраційним свідоцтвом № 4748 від 14.11.2005, копія якого міститься в матеріалах справи, Головним управлінням Національного Банку по м. Києву і Київській області засвідчено реєстрацію Договору про зворотню процентну фінансову позику від 20 жовтня 2005 року №1/10, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученою від нього позикою в іноземній валюті і укладений між резидентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" та нерезидентом "StreifBaulogistikPolskaSp. z o. o.", Польща.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відправник зобов'язується перерахувати на банківський рахунок одержувача повну суму позики до 30.11.2005 (п. 2.2 Договору).
Як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 70000,00 євро на покриття витрат, пов'язаних із розвитком господарської діяльності, що також підтверджено відповідачем в поясненнях б/н від 24.03.16 р.
Заперечень щодо факту надання зворотної фінансової допомоги відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо суми та терміну перерахування зворотної фінансової допомоги у відповідності до умов Договору від відповідача до суду не надходило.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" умов Договору з боку відповідача відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з надання зворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна", а відповідачем, у свою чергу, прийнята ця зворотна фінансова допомога без будь яких зауважень. Факт передачі позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
За умовами п. 3.1 Договору відповідач бере на себе зобов'язання повернути суму позики разом з відсотками у строк до 31.12.2010.
Згідно положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
У відповідності до п. 2.1 Договору проценти за користування позикою визначаються в сумі 9,5 % річних.
Пунктом 3.2 Договору сторони постановили, що графік погашення отриманої позики одержувачем буде таким:
- до 31.12.2006: 14 000,00 Євро + 6 650,00 Євро (відсотки);
- до 31.12.2007: 14 000,00 Євро + 5 320,00 Євро (відсотки);
- до 31.12.2008: 14 000,00 Євро + 3 990,00 Євро (відсотки);
- до 31.12.2009: 14 000,00 Євро + 2 660,00 Євро (відсотки);
- до 31.12.2010: 14 000,00 Євро + 1 330,00 Євро (відсотки);
Відповідно до п. 4.1 Договору одержувач зобов'язується надати відправнику можливість оцінки способу використання позики у місці (місцях) діяльності фірми та надання за вимогою позикодавцю всю необхідну документацію.
Згідно п. 4.2 Договору відправник має виключне право відмовитись від надання позики та вимагати негайного повернення коштів позики фактично отриманої одержувачем, якщо одержувач порушує будь-які умови цієї угоди чи якщо його фінансова ситуація погіршиться.
Окрім цього, в подальшому сторони вносили зміни до тексту Договору, зокрема, шляхом укладення Змін №№1, 2, 3, 4, 5 та Додаткової угоди № 6.
Так, 22.12.2008 між позивачем та відповідачем підписано Зміни № 1 до Договору № 1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2005, відповідно до яких сторони постановили внести наступні зміни до Розділу 2 "Умови договору", Розділу 3 "Графік погашення" та Розділу "Реквізити сторін", а саме: "п. 2.1 відсотки за користування отриманої позики визначаються в розмірі 6,8 % річних. Нарахування відсотків проводиться помісячно";"п. 2.3 під час виплати процентів позикодавцю по даному договору позичальник утримує податок на репатріацію з таких виплат, за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачує до бюджету під час такої виплати"; п.3.2 сторони встановили відповідний графік погашення отриманої позики».
Змінами № 2 від 24.12.2010 до Договору сторонами внесені зміни до п.п. 3.1, 3.2 Договору, а саме щодо зобов'язання одержувача повернути суму позики разом з відсотками у строк до 31.12.2012 та викладення графіка погашення отриманої позики в новій редакції.
Змінами № 3 від 28.03.2012 до Договору сторонами внесені наступні зміни до п. 2.1, п. 3.1, п. 3.2, а саме:"п. 2.1 відсотки за користування отриманої позики визначаються в розмірі 3,9 % річних. Нарахування відсотків проводиться помісячно";"п. 3.1 одержувач бере на себе зобов'язання повернути суму позики разом з відсотками у строк до 31.12.2013";п. 3.2 сторони виклали графік погашення отриманої позики у відповідній редакції.
Змінами № 4 від 20.12.2013 до Договору сторонами постановлено внести наступні зміни до п. 3.1, п. 3.2, а саме: "п. 3.1 одержувач бере на себе зобов'язання повернути суму позики разом з відсотками у строк до 31.12.2016";
"п. 3.2 сторони постановили, що графік погашення триманої позики одержувачем буде таким:
- до 31.12.2006: нараховані відсотки за 2006 рік;
- до 31.12.2007: нараховані відсотки за 2007;
- до 31.12.2008: 35 000,00 Євро;
- до 31.12.2012: 17 500,00 Євро;
- до 31.12.2016: 17 500,00 Євро + відсотки нараховані за 2008-2016 рр.
Також 20.08.2015 сторонами внесені Зміни № 5 до Договору в зв'язку зі зміною найменування позикодавця з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШтрайфБаулогістикПольска" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТрінакПольска" (далі - позивач).
Окрім цього 10.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрінакПольска" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" підписано Додаткову угоду №6 до Договору, відповідно до якої сторони, зокрема, виклали розділ 4 Договору в новій редакції, передбачивши при цьому обов'язки позичальника:
- п.4.2.2 використовувати позику на вказані у п.1.2 цього Договору цілі, здійснювати усі платежі за цим Договором (повернення позики та сплату відсотків за користування нею) відповідно до його умов,
- п. 4.2.3 у строк, що не перевищує 10 днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги позикодавця, надавати інформацію та оформлені документи щодо свого фінансового і майнового становища (платоспроможності), а також документи, які належним чином підтверджують цілі використання позики;
- п. 4.2.5 протягом дії цього Договору щоквартально, не пізніше 20-ти днів з моменту закінчення кожного кварталу надавати позикодавцю свою фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати);
При цьому умовами п.4.3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) сторони визначили право позикодавця вимагати від позичальника інформацію та документи щодо його фінансового і майнового становища (платоспроможності), а також документи, які підтверджують цілі використання позики.
Крім того, Додатковою угодою № 6 сторони доповнили Договір Розділом 5 "Підстави для розірвання цього договору".
Як передбачено п. 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) може бути розірваний достроково за згодою сторін, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. При цьому позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику та сплатити проценти (відсотки) за користування позикою не пізніше 7 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Окрім цього, за умовами п.5.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) позикодавець має право розірвати Договір достроково у випадках: несплати позичальником процентів за користування позикою у встановлені п. 3.2. цього договору строки (п. 5.3.1); неповідомлення позичальником у встановлений строк інформації та (або) ненадання документів, зазначених в п.п. 4.2.4, 4.2.5 цього Договору (п.5.3.5); суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, а саме: збиткова діяльність та/або від'ємне значення чи значне скорочення чистих активів та/або суттєве зростання кредиторської або дебіторської заборгованості (п. 5.3.6); при зміні курсу євро до гривні більш ніж на 10 відсотків порівняно з курсом євро до гривні, встановленого НБУ на моменти укладення цього договору/останніх змін до договору (п. 5.3.8).
Відповідно до п. 5.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) у будь-який момент після настання випадку або випадків, визначених у п. 5.3 Договору позивач вправі шляхом письмового повідомлення на адресу відповідача вимагати негайного повернення позики та сплати процентів (відсотків) за весь час фактичного користування позикою за цим Договором. Позичальник зобов'язаний повернути позику позикодавцеві та сплатити проценти за користування позикою протягом періоду, що вказано в повідомленні позикодавця.
Розірвання Договору не звільняє позичальника від обов'язку повернути позику позикодавцеві та сплатити проценти за користування позикою (п. 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6).
У відповідності до умов п.4.3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) позивач листом №5216/с/2015 від 21.12.2015 звернувся до відповідача з проханням підписати акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, а також надати звітні фінансові документи за 2013, 2014, 2015 роки, а саме: балансита звіти про фінансові результати.
Вказана пропозиція отримана відповідачем 23.12.2015, про що свідчить підпис Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" - ОСОБА_2 на примірнику вказаного листа, долученому позивачем до позовних матеріалів.
Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, згідно наданих відповідачем на вимогу позивача копій звітних фінансових документів за 2012, 2013, 2014, 2015 рр. (балансів і звітів про фінансові результати) фінансовий стан відповідача погіршився.
На підтвердження вказаних фактів позивач посилається на Висновок аудитора щодо вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна", складений 19.01.16 р. Аудиторською фірмою "Сайвена-аудит" на замовлення позивача та копія якого міститься в матеріалах справи, згідно якого за результатами діяльності ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" за кожний з періодів: 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 9 місяців 2015 року - отримані збитки. Загальна сума накопиченого непокритого збитку Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" на дату 30.09.2015 складає 140 069 грн. Існує тенденція до постійного збільшення розміру річних чистих збитків за останні роки (наприклад розмір чистого збитку за 2014 рік перевищує аналогічний показник 2013 року у 12,89 разів).
Також як зазначено у вказаному висновку за даними балансів Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" на кожну з дат: 31 грудня 2011 року (дані Балансу на 31 грудня 2012 року), 31 грудня 2012 року, 31 грудня 2013 року, 31 грудня 2014 року, 30 червня 2015 року, 30 вересня 2015 року - чисті активи товариства мають від'ємну вартість (менше нуля). Чисті активи товариства на дату 30.09.2015 складають "-" 136 818,00 грн.
Окрім того, як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 15.02.2016 курс євро до гривні змінився більш ніж на 10 відсотків порівняно з курсом євро до гривні, встановленим НБУ на момент укладення Договору №01/10 від 20.10.2005 та на момент укладення останніх змін до Договору - Додаткової угоди №6 від 10.10.2015. (6,03 грн./23,97 грн.).
Також відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" за Договором №01/10 від 20.10.2005, станом на 31.12.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 322,19 євро, з яких: 17 500,00 євро - тіло кредиту, 15 822,19 євро - несплачені проценти.
При цьому як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не спростовано, за період з 01.01.14 р. по 31.12.15 р. відповідачем жодна оплата щодо повернення позики та процентів відповідачем здійснена не була.
Враховуючи вищевикладене, а також у зв'язку з суттєвою зміною курсу євро до гривні та суттєвим погіршенням фінансового стану позичальника Товариство з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" на підставі п.п. 5.3.6, 5.3.8 п.5.3, п.5.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) звернулось до відповідача з пропозицією №01-01/2016 від 04.01.2016 про розірвання договору шляхом укладення Додаткової угоди №7 до Договору про зворотню процентну фінансову позику №01/01 від 12.02.2007 та повернення позики та сплати процентів за користування позикою в сумі 33 322,19 євро не пізніше 7 календарних днів з моменту підписання Угоди про розірвання Договору (до 04.02.2016) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Трінак Польска".
Вказана пропозиція, до якої додавався підписаний з боку позивача примірник Додаткової угоди № 7 від 27.01.16 р. до Договору, була отримана відповідачем 06.01.2016, про що свідчить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" ОСОБА_2 на примірнику останньої, наданому позивачем.
Проте, вказана пропозиція була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, станом на момент розгляду спору позивачем екземпляр підписаної відповідачем угоди про розірвання договору не отримано та грошові кошти в зазначених сумах позивачу перераховані не були.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Підставою для звернення до суду з даним позовом є допущене з боку відповідача порушення умов укладеного між сторонами Договору №1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2015, Змін та Додаткових угод до нього, що, на думку позивача, є підставою для розірвання спірного Договору в судовому порядку.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2015, Змін та Додаткових угод до нього або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору, змін та Додаткових угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Суд зазначає, що порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України "Про міжнародне приватне право".
За приписом статті 5 вказаного Закону у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
Окрім цього відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Абзацом четвертим пункту 5 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" встановлено, що господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
У відповідності до пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Пунктом 7.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №6) сторони визначили, що взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Усі спори між сторонами, пов'язані з виконанням взятих на себе зобов'язань за цим договором, які неможливо розв'язати шляхом взаємних переговорів, вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку. Сторони домовились, що усі справи за спорами, які виникають з цього договору, розглядаються у місцевому господарському суді України відповідно до законодавства України (п.п. 7.2., 7.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 6)).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стали дії (укладення Договору, Змін та Додаткових угод до нього), які мали місце в м. Києві, спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом міста Києва на підставі чинного законодавства України.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вбачається з п. 5.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6) сторони погодили, що позикодавець має право розірвати цей Договір достроково у випадках, зокрема, суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, а саме: збиткова діяльність та/або від'ємне значення чи значне скорочення чистих активів та/або суттєве зростання кредиторської або дебіторської заборгованості; при зміні курсу євро до гривні більш ніж на 10 відсотків порівняно з курсом євро до гривні, встановленого НБУ на моменти укладення цього договору/останніх змін до договору.
При цьому за умовами пункту 4.3. Договору припинення цієї угоди виконується виключно в письмовій формі.
Суд зазначає, що наявний перелік підстав розірвання договору є дійсним проявом свободи договору і дозволяє сторонам такого договору захистити свої права та інтереси в господарському суді виходячи з конкретних фактичних обставин розглядуваної справи, та позбавляє сторін можливості зловживати своїми процесуальними правами шляхом безпідставного припинення правовідносин.
За приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання позичальником його зобов'язань, передбачених законом або Договором , а також факт настання певних умов, встановлених договором.
При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.
Судом встановлено за матеріалами справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, що діяльність відповідача починаючи з 2011 р. має збитковий характер, а саме за її результатами ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" за кожний з періодів: 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 9 місяців 2015 року були отримані збитки. При цьому загальна сума накопиченого непокритого збитку товариства станом на 30.09.2015 складає 140 069,00 грн. та існує тенденція до постійного збільшення розміру річних чистих збитків за останні роки.
Наведене підтверджується Висновком аудитора щодо вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "ШтрайфБаулогістик Україна", складеного Аудиторською фірмою "Сайвена-аудит", копія якого міститься в матеріалах справи, та відповідачем не заперечувалось.
Крім того, згідно з даними Національного банку України за період з 20.10.2005 по 10.10.2015 курс євро по відношенню до гривні змінився більше ніж на 10%.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування висновків аудитора щодо економічних результатів діяльності ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна", а також на підтвердження відсутності боргу за Договором, повернення суми зворотної фінансової позики та сплати процентів або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як зазначено в п. 2.5-1 Постанови № 18 про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суд письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію , в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості. Можливість відмови учасник судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин не передбачено законом.
Отже, з урахуванням вказаних приписів господарського процесуального законодавства підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.14 р. по 31.12.15 р. додатково підтверджує факт отримання відповідачем зворотної фінансової позики та наявність заборгованості останнього перед позивачем за спірним Договором в розмірі 33 322,19 євро, з яких 17 500,00 євро - тіло кредиту та 15 822,19 євро - несплачені проценти.
При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на незадовільний фінансовий стан товариства та можливі наслідки розірвання Договору у вигляді погіршення фінансового стану відповідача та неможливості провадити господарську діяльність в подальшому, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто здійснюючи господарську діяльність,частиною якої є також укладення договорів, відповідач повинен був передбачити можливість виникнення перешкод у виконанні/вчасному виконанні своїх зобов'язань.
Отже, виконання умов господарських договорів, зокрема, укладеного між сторонами Договору № 1/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.05 р. та Додаткових угод до нього не повинно ставитись в залежність від неспроможності відповідача (позичальника) досягти певних економічних результатів своєї господарської діяльності внаслідок впливу будь - яких зовнішніх або внутрішніх чинників.
В свою чергу суд також звертає увагу відповідача, що у розумінні пункту 5.3.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 6) саме обставини погіршення фінансового стану ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" і є підставою для розірвання Договору №01/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2005.
Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови Договору (в редакції Додаткової угоди № 6), а також встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема, зважаючи на підтвердження матеріалами справи факту суттєвого погіршення фінансового стану відповідача та зміну курсу євро до гривні більше ніж на 10 відсотків, а також наявність заборгованості зі сплати 17 500,00 євро позики та 15 822,19 євро процентів за користування позикою, оскільки Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання у випадку настання вказаних умов, за висновками суду зазначені факти є додатньою правовою підставою для розірвання укладеного між сторонами Договору № 01/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2005 в судовому порядку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір №01/10 про зворотню процентну фінансову позику від 20.10.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРАЙФ БАУЛОГІСТИК ПОЛЬСКА" (код 017168150) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРАЙФ БАУЛОГІСТИК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 33779117).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 1-Д; код ЄДРПОУ 33779117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" (01-940, Республіка Польща, м. Варшава, вул. Палісадова, 20/22, ідентифікаційний код (REGON) 017168150) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2016 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон