ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.04.2016Справа №910/2577/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Київський метрополітен"
про визнання договору продовженим
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто);
від відповідача: Василенко Т.О. - за довіреністю № 170 від 15.12.2015 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору продовженим.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що протягом одного місяця з дати закінчення договору оренди не отримував від Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Київської міської ради жодних заяв про небажання продовжувати (пролонговувати) на той самий термін дії договору оренди, у зв'язку з чим Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продовжував користуватись орендованим майном та сплачувати орендну плату, а тому, термін його дії продовжився на той самий термін, тобто до 27.07.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року відкладено розгляд справи на 30.03.2016 року.
У судовому засіданні 30.03.2016 року судом оголошено перерву до 13.04.2016 року.
У судовому засіданні 13.04.2016 року позивачем подано заяву про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.04.2016 року.
12.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача найшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" своєчасно повідомляло позивача про припинення терміну дії спірного договору та відмову від його продовження. Крім того, зазначає, що відповідного рішення Київською міською радою не приймалось, а додаткові угоди про продовження терміну дії договору відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
05.08.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі по тексту - орендодавець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - орендар, позивач) укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №145-У(Ор)-11, відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) орендодавець на підставі рішення Київради від 08.07.2010 №1015/4453 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Лівобережна", для торгівлі непродовольчими товарами .
Згідно з п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 35,71 кв.м., згідно з викопіюванням Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Факт передачі приміщення в оренду на підставі договору №145-У(Ор) від 05.08.2011 підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 06.08.2011 та не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 08.07.2010 №1015/4453 діє з 01.08.2011 до 29.07.2014.
Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.
ФОП ОСОБА_1 звертався до Начальника КП "Київський метрополітен" Брагінського В.В. з листами б/н від 24.07.2014 року та від 03.03.2015 року, в яких просив надати всі необхідні документи для звернення в Департамент комунальної власності м. Києва щодо продовження договору оренди.
При цьому, за твердженнями позивача, зазначені листи були залишені відповідачем без відповіді та виконання, що позбавило позивача можливості отримати дозвіл на продовження терміну дії договору.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки протягом одного місяця з дати закінчення договору оренди не отримував жодних заяв від відповідача або власника орендованого приміщення про небажання продовжувати договір на той самий термін дії, Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №145-У(Ор)-11 від 05.08.2011 продовжений (пролонгований) на термін до 27.07.2017, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення №11-03/645 від 27.08.2014 про те, що термін дії договору №145-У(Ор)-11 від 05.08.2011 закінчився 29.07.2014 та не може бути продовжень на новий строк, у зв'язку з чим відповідач просить повернути йому об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Факт направлення вищевказаного повідомлення та отримання його позивачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового відправлення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для даних правовідносин.
Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на час укладення договору) визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Статтею 26 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
З наведених вище норм законодавства випливає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору на новий термін, шляхом направлення на адресу позивача повідомлення №11-03/646 від 27.08.2014, копія якого наявна в матеріалах справи. При цьому відповідачем були дотримані вимоги ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині вчасного попередження орендаря про закінчення строку дії договору.
Суд також зазначає, що відповідно до умов п. 9.3. Договору продовження строку дії цього договору може бути продовжено на підставі рішення Київради. В той же час, станом на день вирішення спору Київською міською радою не приймалися рішення щодо продовження дії спірного договору.
Отже, оскільки орендодавець заперечив проти продовження терміну дії договору, про що повідомив орендаря у встановлені законом строки, а також враховуючи, що рішення про продовження строку дії спірного договору Київрадою не приймалось, Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №145-У(Ор)-11 від 05.08.2011 року припинив свою дію 29.07.2014 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили про продовження Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №145-У(Ор)-11 від 05.08.2011 на новий строк.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 11.05.2016 року.