ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.04.2016Справа №910/3061/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д»
про стягнення 154 300,00 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д» про стягнення 154 300,00 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № б/н від 01.09.2008 р. про надання юридичних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/3061/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2016 р. надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання 13.04.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 05.04.2016 р. повернувся конверт з направленою ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку «не значиться» та «за закінченням встановленого строку зберігання».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. відкладено розгляд справи до 20.04.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду.
Позивач уповноважених представників у судове засідання 20.04.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.
Через відділ діловодства суду 20.04.2016 р. від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника позивача у терміновому відрядженні.
Розглянувши дане клопотання, суд, його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідач уповноважених представників у судове засідання 20.04.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 27.04.2016 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги попередніх ухвал суду.
У судове засідання 27.04.2016 р. не з'явилися представники сторін, відповідач вимог ухвал суду в даній справі не виконав.
Представник відповідача в судове засідання 27.01.2016 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
У судовому засіданні 27.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Між ФОП ОСОБА_1 (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д» (надалі - замовник) був укладений договір про надання юридичних послуг № б/н від 01.09.2008 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику, визначені цим договором, юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України (надалі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 1.2. договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за цим договором, складається акт наданих послуг (виконаних робіт) в строк 3-х робочих днів з моменту закінчення їх надання та підписується сторонами.
За умовами п. 2.1. договору, підставою для надання логістичних послуг є замовлення, надане замовником електронною поштою відповідно до розкладу.
Згідно з п. 3.1. договору, замовник зобов'язується надавати виконавцеві за його вказівкою необхідні документи та інформацію шляхом передачі останніх по акту прийому-передачі та/або на електронних носіях в строк 2-х днів з моменту надання замовлення на виконання послуг.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник зобов'язаний (у випадках необхідності) видати виконавцеві довіреності на осіб, що є співробітниками виконавця в строк 2-х днів.
Відповідно до п. 4.1. договору, за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату відповідно до наданих послуг, яка підтверджується актом.
Згідно з п. 5.1. договору, замовник здійснює оплату за цим договором в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця в строк 3-х робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
За умовами п. 6.2. договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
У відповідності до п. 8.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Згідно з п. 8.2. договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначний у п. 8.1. договору та закінчується 30.07.2009 р.
Договір вважається пролонгованим на такий самий термін, якщо жодна із сторін в строк 30 днів до закінчення дії даного договору не попередить іншу сторону про його розірвання (п. 8.3. договору).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.4. договору).
Позивач пояснив суду, що на виконання умов договору в період з січня 2012 р. до грудня 2012 р. ним були надані послуги на загальну суму 154 300,00 грн. та надіслано замовнику для підписання акт приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2013 р.
Претензій щодо якості виконаних послуг (робіт) від замовника не надходило.
Однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду оплату відповідач за послуги не здійснив.
Відповіді на надісланий акт від 21.02.2013 р. замовник не надав, підписаний акт не повернув.
За таких обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д» про стягнення 154 300,00 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № б/н від 01.09.2008 р. про надання юридичних послуг.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно з п. 1.2. договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за цим договором, складається акт наданих послуг (виконаних робіт) в строк 3-х робочих днів з моменту закінчення їх надання та підписується сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, акт надання юридичних послуг від 21.02.2013 р., яким обґрунтовує позивач свої вимоги, було направлено на адресу відповідача лише 23.12.2015 р., що підтверджується копіями фіскального чеку УД ППЗ «Укрпошта» № 2935 від 23.12.2015 р. та описом вкладень в цінний лист 0100134594912 від 23.12.2015 р., тоді як, за словами позивача, послуги було надано за період з січня 2012 р. до грудня 2012 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач направив акт надання юридичних послуг з порушенням умов, передбачених п. 1.2. договору.
Крім того, позивач не надав суду належних доказів фактичного надання юридичних послуг. Зокрема, як вбачається з акту від 21.02.2013 р., позивачем надані такі послуги, як підготовка до представництва та саме представництво в Окружному адміністративному суді м. Києва у справах № 2а-7143/12/2670, № 2а-9471/12/2670, № 2а-10029/12/2670, № 2а-11897/12/2670, № 2а-12732/12/2670, № 2а-12636/12/2670, № 2а-13478/12/2670, № 2а-12732/12/2670. Однак, жодних належних доказів (довіреності на представництво інтересів в суді в зазначених справах у відповідний період; процесуальних документів із зазначенням представником саме позивача, як представника; документів чи пояснень, складених ФОП ОСОБА_1 (за її підписом) у вказаних судових справах; складених проектів розпорядчих документів, звернень в органи державної влади і управління, до інших підприємств і організацій, заяв, претензій тощо) у підтвердження даних обставин, позивачем не надано.
Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д» основної заборгованості за надані юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг № б/н від 01.09.2008 р. в розмірі 154 300,00 грн., то позов ФОП ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Девелопмент-Д» про стягнення 154 300,00 грн. основної заборгованості за надані юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг № б/н від 01.09.2008 р. визнається судом таким, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 10.05.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина