ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10 травня 2016 р. Справа № 909/304/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів, вул.Сахарова,23А, м. Івано-Франківськ,76014
до відповідача: Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" вул.Сахарова, 23-А, м. Івано-Франківськ,76014
про стягнення заборгованості у сумі 60 120,45 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.10.13
від відповідача: не з"явився
Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 58742,45грн., з яких 15603,03грн. орендної плати, 3822,20грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 35788,67грн. відшкодування комунальних послуг та 3528,55грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань та обґрунтовано приписами ст.ст.526, 530, 610, 626, 629 Цивільного та 216, 217 Господарського кодексів України.
10.05.16 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог вих.№13-41607 від 29.04.16(вх.№4649/16 від 10.05.16). Подана заява мотивована тим, що за період з 31.03.16 по 08.04.16 сума заборгованості з відшкодування комунальних послуг та пені зросла на 524,45грн. та 273,63грн. відповідно.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що збільшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, суд розглядає позов згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог вих.№13-41607 від 29.04.16(вх.№4649/16 від 10.05.16).
Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвал суду від 07.04.16 та 19.04.16, а також повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 4368/16 від 29.04.16, вручено ухвалу від 19.04.16 Державному підприємству "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру", дата вручення - 28.04.16), однак направив суду відзив на позовну заяву вих.№113 від 27.04.16(вх.№6145/16 від 04.05.16).
Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Станом на день винесення рішення, клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
24 листопада 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (по договору - орендодавець), Державним підприємством "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" (по договору - орендар) та Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (по договору - балансоутримувач), укладено договір оренди державного майна №77/09.
Пунктом 5.13 даного договору визначено обов"язок орендаря (відповідача) у 15-тиденний термін з дня підписання даного договору укласти з балансоутримувачем (позивачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, компенсації плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
У відповідності до вищезазначеного пункту договору оренди державного майна №77/09, між сторонами у справі 25.12.12 укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №1(далі - договір №1). Додатковою угодою №1/2 від 25.09.15 внесено зміни до договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг щодо строку дії договору ( до 14.03.16).
15.03.16 між сторонами у справі укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №1/2(далі- договір №1/2).
Згідно з п.2.2.3 договорів №1 та №1/2 відповідач зобов"язався не пізніше 26-го числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача майна (позивача) за обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування майна відповідно до загальної площі, на ремонт відповідно до відновної вартості, а також за комунальні послуги, а при несвоєчасному внесенні плати - сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.
Відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 08.04.16 (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованість відповідача по орендній платі становить 15603,03грн., 3822,20грн.- пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 36313,12грн.- відшкодування комунальних послуг та 3802,18грн. - пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг.
У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем 02.02.16 за вих.№13-4/155 направлено відповідачу претензію щодо сплати заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
08.04.16 за актом приймання-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідачем повернуто позивачу майно, через несплату за користування яким виникла заборгованість на спірну суму.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
В контексті ст.9 Цивільного кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно вимог частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно вимог статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об"єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 530 вказаного кодексу, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконано у встановлений строк (термін).
Відповідно до п.3.4 Договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п.5.4 зазначеного договору орендар зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а згідно з п.2.2.3 договорів №1 та №1/2 - не пізніше 26-го числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача майна (позивача) за обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування майна відповідно до загальної площі, на ремонт відповідно до відновної вартості, а також за комунальні послуги.
Згідно поданого позивачем розрахунку та наявних в матеріалах справи рахунків (№27 та №35 від 24.02.16, №16 від 26.01.16, №8 від 25.01.16, №46 від 25.03.16, №178 від 22.12.15, №170 від 21.12.15, №155 від 24.11.15, №144 від 26.10.15, №136 від 21.10.15, №123 від 21.09.15, №109 від 20.08.15, №96 від 21.07.15, №88 від 07.07.15, №101 від 10.08.15) заборгованість відповідача по сплаті орендної плати (орендна плата + ПДВ з 50% орендної плати, яка спрямовується до державного бюджету) становить 15603,03грн., відшкодування комунальних послуг - 36313,12грн.
У відзиві на позов вих.№113 від 27.04.16(вх.№6145/16 від 04.05.16) відповідач зазначену суму заборгованості визнав та пояснив її виникнення важким фінансовим становищем підприємства та несплатою Головним управлінням Держземагентства в Івано-Франківській області коштів за виконані роботи по виконанню програми уряду по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Тлумацького, Городенківського, Долинського районів та Болехівської міської ради; у стягненні спірної суми поклався на розсуд суду.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповдіачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позов в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 15603,03грн. та відшкодування комунальних послуг у розмірі 36313,12грн. є обгрунтованим і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені в розмірі 3822,20грн. за несвоєчасну сплату орендної плати, та 3802,18грн. за несвоєчасну сплату комунальних послуг суд констатує наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно п. 3.6. Договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року із змінами та доповненнями орендна плата, перерахована до державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачем, у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати. Згідно з п.2.2.3 договорів №1 та №1/2 відповідач зобов"язався при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.
Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку пеня за несвоєчасну сплату орендної плати згідно договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року становить 3822,20грн. за період з з червня 2015 року по лютий 2016 року, за несвоєчасну сплату комунальних послуг - 3802,18грн. за період з липня 2015 року по 07.04.16 ( всього 7624,38 грн.). Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою ІПС "Законодавство", судом встановлено, що в розрахунку суду сума пені є меншою ( 3820,86грн. та 3794,13грн. відповідно, а всього 7615,29грн.), ніж заявлено позивачем до стягнення, відтак до стягнення підлягає сума пені, визначена судом.
Водночас, пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.
В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Матеріали справи свідчать, що Державне підприємство "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" знаходиться у важкому фінансовому становищі.
При цьому слід зазначити, що право на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду.
У пункті 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З врахуванням наведеного та беручи до уваги складне фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%, у зв"язку із чим до стягнення підлягатиме пеня в сумі 3807,65грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 Цивільного кодексу України).
Доказів погашення зазначеної вище заборгованості (неустойки) відповідачем суду не подано.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Щодо стягнення судового збору, суд констатує наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" на користь позивача 1378грн. судового збору.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свободст. ст. 2, 3, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про судовий збір", ст.9, 11, 526, 530, 547, 551, 611, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 174, 218, 230, 231, 232, 285 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів до Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 15603,03грн., відшкодування комунальних послуг у розмірі 36313,12грн., пені в розмірі 3822,20грн. за несвоєчасну сплату орендної плати та 3802,18грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг.
Стягнути з Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" (вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 20553899) на користь Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів ( вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ13646270) заборгованість по орендній платі в розмірі 15603,03(п"ятнадцять тисяч шістсот три гривні три копійки), відшкодування комунальних послуг у розмірі 36313,12(тридцять шість тисяч триста тринадцять гривень дванадцять копійок), пені в розмірі 3807,65(три тисячі вісімсот сім гривень шістдесят п"ять копійок) та 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.05.16
Суддя Матуляк П. Я.