ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 травня 2016 р. Справа № 909/163/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001;
до відповідача: Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія",
площа Привокзальна, 15,м. Коломия, Івано-Франківська область,78200;
про: стягнення 187 137,74грн., з яких: 45 574,59грн. - основний борг, 43 225,69грн. - пеня, 94 035,59грн. - інфляційні втрати, 4 301,87грн. - 3% річних,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт Відділу претензійно - позовної роботи, (довіреність №14-100 від 18.04.2014р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, (довіреність №2 від 10.03.2016р.).
Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - КП "Коломиятеплоенергія" 187 137,74грн., з яких: 45 574,59грн. - основний борг, 43 225,69грн. - пеня, 94 035,59грн. - інфляційні втрати, 4 301,87грн. - 3% річних.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №931/14-КП-15 від 20.01.14р., на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по актах приймання - передачі природного газу від 31.01.14р. спожитий у січні 2014р., від 28.02.14р. спожитий у лютому 2014р., від 31.03.14р. спожитий у березні 2014р., від 30.04.14р. спожитий у квітні 2014р., від 31.10.14р. спожитий у жовтні 2014р., 30.11.14р. спожитий у листопаді 2014р., від 31.12.14р. спожитий у грудні 2014р., природний газ на загальну суму 617 302,76грн.;
- порушення відповідачем п.6.1.Договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченим залишився спожитий природний газ вартістю 45 574,59грн. (571 728,17грн. - відповідачем сплачено);
- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за систематичне порушення строків оплати поставленого природного газу, у відповідача в наявності зобов"язання зі сплати позивачу 43 225,69грн. - пені, 94 035,59грн. - інфляційних втрат, 4 301,87грн. - 3% річних;
- приписи ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судовому засіданні, наявність заборгованості за спожитий природний газ в сумі 45 574,59грн. визнав. Разом з тим, просить суд, взяти до уваги вкрай важке фінансово - економічне становище Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія", що зумовлене наявністю значної суми заборгованості Управління освіти Коломийської міської ради (фінансується з державного бюджету м.Коломиї) перед відповідачем (згідно довідки №105 від 11.05.16р., сума боргу Управління освіти Коломийської міської ради перед Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія", станом на 10.05.16р., складає 8 818 538,86грн.); накладенням арешту ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на всі розрахункові рахунки Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" (постанови ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про арешт коштів боржника ВП №48101853 від 09.11.15р., від 14.03.16р.) та максимально зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (відзив на позов №98 від 19.04.16р., доповнення до відзиву №102 від 10.05.16р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №931/14-КП-15 від 20.01.14р.
Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання (п. 1.2. Договору).
Пунктом 5.2.Договору, встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 4 154,71грн. в т.ч. ПДВ. Додатковими угодами №1 від 29.04.14р., №2 від 19.05.14р., №3 від 13.06.14р., №4 від 24.09.16р., №6 від 11.12.14р. до Договору, змінювалась ціна за 1000 куб.м. природного газу.
Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.п.3.3.Договору).
Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, природний газ на загальну суму 617 302,76грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі природного газу від 31.01.14р. спожитий у січні 2014р., від 28.02.14р. спожитий у лютому 2014р., від 31.03.14р. спожитий у березні 2014р., від 30.04.14р. спожитий у квітні 2014р., від 31.10.14р. спожитий у жовтні 2014р., 30.11.14р. спожитий у листопаді 2014р., від 31.12.14р. спожитий у грудні 2014р. (а.с.25-31).
Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія" в період з 01.01.14р. по 30.11.15р. (а.с.32-33), відповідачем здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 571 728,17грн., проте з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1.Договору. При цьому, неоплаченим залишився спожитий природний газ вартістю 45 574,59грн. (підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні).
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого природного газу в сумі 45 574,59грн. та застосування до відповідача відповідальності, обумовленої п.7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №931/14-КП-15 від 20.01.14р., у вигляді пені в сумі 43 225,69грн., а також, наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 94 035,59грн. - інфляційних втрат, 4 301,87грн. - 3% річних.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Договір купівлі-продажу природного газу №931/14-КП-15 від 20.01.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого природного газу в сумі 45 574,59грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов"язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем, за порушення строків оплати поставленого природного газу, нараховано відповідачу 43 225,69грн. - пені, 94 035,59грн. - інфляційних втрат, 4 301,87грн. - 3% річних (розрахунки а.с.9-13).
При здійсненні перевірки правильності нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем включено дні фактичної оплати сум боргу в періоди часу, за який здійснювались нарахування пені та 3% річних, що не узгоджується з роз"ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п.1.9. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та з приписами ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України, за змістом яких, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, позаяк, цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється. Такої ж правової позиції дотримано у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.15р. у справі №908/997/15-г, від 23.02.16р. у справі №904/6406/15, від 01.03.16р. у справі №904/7883/15, від 22.03.16р. у справі №904/8880/15. За таких обставин, при здійсненні перерахунку розміру пені та 3% річних, судом виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення, і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 41 684,98грн., 3% річних в загальній сумі 4 175,83грн.
Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача березень 2014р., листопад-грудень 2014р., позивачем нараховано індекс інфляції у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць, що суперечить вимогам закону. Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.15р. у справі №904/2808/15. У зв'язку із чим, згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 89 025,01грн.
Разом з тим, слід зазначити, що норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного та систематичного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, важкий фінансово - економічний стан підприємства, що заслуговує на увагу (згідно довідки №105 від 11.05.16р., сума боргу Управління освіти Коломийської міської ради перед Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія", станом на 10.05.16р., складає 8 818 538,86грн.; постановами ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ВП №48101853 від 09.11.15р., від 14.03.16р., накладено арешт на всі розрахункові рахунки Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія"), зважаючи на те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе, зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути з відповідача 20 842,49грн. - пені. Крім того, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Такої ж правової позиції дотримано у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.15р. у справі №904/2808/15.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 45 574,59грн. - заборгованості, 20 842,49грн. - пені, 89 025,01грн. - інфляційних втрат, 4 175,83грн. - 3% річних. В частині стягнення 22 383,20грн. - пені, 5 010,58грн. - інфляційних втрат, 126,04грн. - 3% річних - відмовити.
Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом взято до уваги п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача КП "Коломиятеплоенергія" про стягнення 187 137,74грн., з яких: 45 574,59грн. - основний борг, 43 225,69грн. - пеня, 94 035,59грн. - інфляційні втрати, 4 301,87грн. - 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія", площа Привокзальна, 15, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 38367774) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 45 574,59грн. (сорок п"ять тисяч п"ятсот сімдесят чотири грн. 59коп.) - заборгованості, 20 842,49грн. (двадцять тисяч вісімсот сорок дві грн. 49коп.) - пені, 89 025,01грн. (вісімдесят дев"ять тисяч двадцять п"ять грн. 01коп.) - інфляційних втрат, 4 175,83грн. (чотири тисячі сто сімдесят п"ять грн. 83коп.) - 3% річних, 2 697,71грн. (дві тисячі шістсот дев"яносто сім грн. 71коп. )- судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія", площа Привокзальна, 15, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 38367774) 22 383,20грн. - пені, 5 010,58грн. - інфляційних втрат, 126,04грн. - 3% річних - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.05.16р.
Суддя С.Кобецька