про повернення позовної заяви
м. Запоріжжя
12.05.2016 Справа № 908/1287/16
Cуддя Зінченко Н.Г., розглянувши позовні матеріали
за позовом Приватного підприємства “А.Р.С.І.” (юридична адреса: 39623, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Московська, буд. 6, оф. 407; поштова адреса: 39623, Полтавська область, м.Кременчук, а/с 10)
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Мелітопольський асфальтобетонний завод” Мелітопольської міської ради Запорізької області, (72312, Запорізька область, Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 119)
про стягнення 586 616, 38 грн.
10.05.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “А.Р.С.І.”, Полтавська область, м.Кременчук з позовною заявою б/н від 25.04.2016р. (вх. № 1381/09-05 від 10.05.2016 р.) до ОСОБА_1 підприємства “Мелітопольський асфальтобетонний завод” Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, Мелітополь про стягнення 586 616, 38 грн.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Розглянувши матеріали позовної заяви та з'ясувавши підстави для повернення позовної заяви, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що слід повернути позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 54 ГПК України зміст, форма та додатки до позовної заяви повинні відповідати приписам вказаної норми законодавства.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов'язковою, а при відсутності доказів сплати позовна заява підлягає поверненню.
Приписами ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору (п. 3 ч. 1).
З 01.11.2011 р. набув чинності Закон України “Про судовий збір” № 02/163-48 від 08.07.2011 р., відповідно до ч. 1 ст. 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” станом на 01.01.2016 р. розмір мінімальної заробітної плати складає - 1378,00грн.
У відповідності до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору із позовної заяви немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюються в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а з позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Прохальна частина позовної заяви б/н від 25.04.2016р. (вх. № 1381/09-05 від 10.05.2016 р.) містить вимогу майнового характеру про стягнення 586 616, 38 грн.
До позовної заяви б/н від 25.04.2016р. (вх. № 1381/09-05 від 10.05.2016 р.) позивачем не додано доказів сплати судового збору.
Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що підприємство позивача протягом майже трьох років не здійснює господарської діяльності та не отримує доходів.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За приписами наведеної норми, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, котрі свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Отже, у розумінні приписів зазначеної норми закону відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому.
Виходячи з положень вищевказаного Закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан заявника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази, відповідно до ст. 36 ГПК України.
Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а отже самі лише обставини, пов'язані з скрутним фінансовим становища підприємства та не здійснення ним господарської діяльності, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності позивач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики пов'язані з цією діяльністю.
Відповідно до наведеної норми Закону України “Про судовий збір” звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків звільнення від сплати судового збору. Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів.
Посилання заявника на незадовільний майновий стан не є виключною обставиною для звільнення від сплати судового збору.
Інших обставин та доказів заявник не зазначає.
Наведені заявником обставини не мають характеру виключних, а тому не підпадають під дію статті 8 Закону України "Про судовий збір" .
З огляду на зазначене, клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору за подачу позовної заяви відхиляється судом.
У відповідності до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Приватного підприємства “А.Р.С.І.”, Полтавська область, м.Кременчук до ОСОБА_1 підприємства “Мелітопольський асфальтобетонний завод” Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, Мелітополь про стягнення 586 616, 38 грн. та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі.
Додаток: на 61-и аркуші, у тому числі оригінал фіскальних чеків від 30.04.2016 р. і оригінали описів вкладення в цінний лист від 30.04.2014 р.
Суддя Н.Г.Зінченко