11 травня 2016 року Справа № 910/16673/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)
суддівІванової Л.Б., Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест"
на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 20.01.2016 Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016
у справі№ 910/16673/14
Господарського судуміста Києва
за позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест"
третя особаПублічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 82252140,12 грн
за участю представників:
позивача: Сергієнко Ю.Л., дов. від 29.10.2015;
відповідача: Кондратюк С.В., дов. від 06.10.2015;
третя особа: Примак К.В., дов. від 01.04.2016;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/16673/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Літвінова М.Є., судді - Босий В.П., Полякова К.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/16673/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 910/16673/14 скасовано, а справу №910/16673/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі № 910/16673/14 (суддя - Пукшин Л.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі № 910/16673/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті оскаржувані у даній справі судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/16673/14.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б., Картере В.І.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Кредитор) та третьою особою (Позичальник) 04.06.2009 укладений кредитний договір №20/09/5, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит в межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії в сумі 700000000 грн, на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015, під 16,5% річних на період з 04.06.2009 по 20.02.2010, та з 21.02.2010 по 06.04.2010 - 11,56 % річних, з 07.04.2010 по 08.06.2010 - 12,25 % річних, з 09.06.2010 по 08.07.2010 - 11,5 % річних, з 09.07.2010 по 10.08.2010 - 10,5 % річних, з 11.08.2010 по 22.03.2012 - 9,75 % річних, з 23.03.2012 по дату погашення кредиту встановлюється на рівні 9,5% річних, з урахуванням додаткових договорів, які в подальшому були укладені між сторонами кредитного договору.
Відповідно до додаткових договорів сторони, зокрема, змінювали розмір кредитної лінії, продовжували строк повернення кредиту, змінювали процентну ставку, встановлювали графік повернення кредиту та додаткові забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань.
Так, додатковою угодою від 30.04.2013 № 8 до кредитного договору передбачено, що Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 429340000 грн на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015 (кінцева дата повернення кредиту), з графіком погашення кредиту (починаючи з 09.08.2013), встановленим у пункті 1.1 цієї додаткової угоди № 8, та з процентними ставками від 9,5% до 16,5% (у визначені в угоді періоди).
Суди встановили, що позивачем свої зобов'язання виконані в повному обсязі, тоді як відповідачем свої зобов'язання за кредитним договором не виконані, наслідком чого є заборгованість за кредитом в сумі 77904218,17 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4345649,88 грн, пеня в сумі 2272,07 грн.
З метою забезпечення виконання ПАТ "Брокбізнесбанк" своїх зобов'язань за кредитним договором (основне зобов'язання) між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) 18.03.2010 укладений іпотечний договір предметом якого є нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55.
До договору іпотеки сторони уклали договір від 22.04.2010 №2, договір від 09.02.2011 №2, про внесення змін та доповнень до іпотечного договору.
В справі була призначена будівельно-технічна експертиза, в результаті чого експертизою визначено, що дійсна ринкова вартість предмета іпотеки за вищенаведеним договором становить 46 147 912,70 грн.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на визначене позивачем майно на підставі договору іпотеки від 18.03.2010.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, врахувавши вимоги ЦК України, Закону України "Про іпотеку" дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Так, судом було звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, а саме:
- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), що розташований за адресою: м. Київ, вул.Хорива, буд. 55 та належать ТОВ "Інбудінвест" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.02.2007 за реєстровим №"у.102, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 12.02.2007, номер правочину 1909331, номер витягу 3554514. та зареєстроване право власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.02.2007 в реєстрову книгу №15з-10 за реєстровим №861-з;
- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, та належать ТОВ "Інбудінвест" на праві власності на підставі договору поділу майна посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2007 за реєстровим №у.38, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24.01.2007, номер правочину 1881206, номер витягу 3487662, право власності зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30.01.2007 в реєстрову книгу №15з-8 за реєстровим №861-з.
За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме: нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, задоволено грошові вимоги Національного банку України за договором від 04.06.2009 №20/09/5 в сумі 82252140,12 грн, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 77904218,17 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 4345649,88грн, пеня в сумі 2272,07 грн.
Встановлений спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 153, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Так, судами не було враховано положення ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону не врахували та в резолютивних частинах судових рішень, відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначили початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно зі ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Так, за результатами нового розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, врахувавши вимоги ЦК України, Закону України "Про іпотеку" дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Місцевим господарським судом звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, а саме:
нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв.м., які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55; - нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,20 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, з метою задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 на загальну суму 82252140,12 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77904218,17 грн, заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4345649,88 грн та нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 2272,07 грн. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим № 153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації нежитлових будівель у сумі 46 417 912,70 грн.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
При цьому, встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст.38 Закону "Про іпотеку" (відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15).
Про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни реалізації предмета іпотеки зазначено також і у п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".
При новому розгляді справи, позивач подав заяву, в якій уточнив позовні вимоги та просив суд звернути стягнення на нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв. м., які складаються з групи нежилих приміщень №№ 1, 1а, 16 (в літ. К) що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55; нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 на загальну суму 82 252 140,12 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77 904 218,17 грн, заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4 345 649,88 грн та нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 2 272,07 грн. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н. С. за реєстровим номером 153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації нежитлових будівель у сумі 46 417 912,70 грн.
Суди встановили, що під час розгляду справи, за клопотанням відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 призначено будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої визначено дійсну ринкову вартість об'єкту вищенаведеного нерухомого майна - 46 417 912,70 грн.
Апеляційним господарським судом при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відхилено посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом при визначенні початкової ціни необґрунтовано взято до уваги висновок судово-будівельної експертизи.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно зі ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою, ніж 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
Повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та не може бути підставою для неприйняття такої оцінки судом при визначенні початкової ціни предмету іпотеки.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій, що реалізація майна, яке є предметом договору іпотеки від 18.03.2010, має відбуватися за початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеною на підставі висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи від 10.07.2015 № 8/15-42/8127/15-42, в сумі 46417912,70 грн.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 910/16673/14 - без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
В.І. КАРТЕРЕ