11 травня 2016 року Справа № 910/31978/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного науково-виробничого підприємства "Синапс"
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р.
у справі№910/31978/15 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техприлад"
доПриватного науково-виробничого підприємства "Синапс"
простягнення 1 692 112 грн. 25 коп.
за участю представників:
від позивачане з'явився
від відповідача Оніщук В.Г., довіреність б/н від 12.08.2015 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 р. у справі №910/31978/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техприлад" до Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" про стягнення 1 692 112 грн. 25 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 900 000 грн. 00 коп. основного боргу, 93 897 грн. 89 коп. пені, 130 825 грн. 11 коп. 3% річних, 567 389 грн. 25 коп. інфляційних втрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Приватне науково-виробничого підприємства "Синапс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. у справі №910/31978/15 апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 р. повернуто без розгляду.
Дана ухвала мотивована тим, що до апеляційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).
Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Приватне науково-виробниче підприємство "Синапс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. та передати справу до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Скаржник, зокрема, посилається на те, що ним оскаржувалось рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 792 112 грн. 25 коп., тому, на його думку, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку мав визначатись саме в залежності від цієї суми.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 р. касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.05.2016 р.
В судове засідання 11.05.2016 р. з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись наведеними правовими нормами, Київський апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 р. у справі №910/31978/15, оскільки апелянтом було сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, чинним на дату звернення з апеляційною скаргою.
Так, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позов майнового характеру, мав бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При цьому, за висновками апеляційного господарського суду розмір судового збору не залежить від того, в якій частині апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою позицією господарського суду апеляційної інстанції та вважає прийняту ним ухвалу законною та обґрунтованою, враховуючи наступне.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, діючій на момент подання відповідачем апеляційної скарги), судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Тобто, законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Вказана правова позиція також викладена в п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р. (із змінами та доповненнями).
Таким чином, на підставі встановленого факту сплати Приватним науково-виробничим підприємством "Синапс" судового збору за подання апеляційної скарги у меншому розмірі, ніж це передбачено нормами чинного законодавства, апеляційним господарським судом вірно застосовано приписи ст. 97 Господарського процесуального кодексу України та повернуто апеляційну скаргу заявнику.
Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. у справі №910/31978/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального права, з урахуванням наявних обставин. Зважаючи на це, оскаржувана ухвала не підлягає зміні чи скасуванню.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судовою колегією господарського суду касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують правомірності висновків апеляційного господарського суду.
З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. у справі №910/31978/15 залишити без змін.
Головуючий суддя А.С. Ємельянов
Судді В.Я. Карабань
Л.В. Ковтонюк