27 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Охтирська міська рада, Реєстраційна служба Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, Управління Держземагенства в Охтирському районі Сумської області, про скасування реєстрації державних актів, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року,
У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування реєстрації державних актів.
На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року, державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані недійсними. Державна реєстрація зазначених актів не скасована, що перешкоджає позивачу виготовити технічну документацію на земельну ділянку за місцем свого мешкання, тому позивач просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 12 грудня 2013 року № 8962468 - державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд від 22 квітня 2011 року НОМЕР_1, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_7, кадастровий номер НОМЕР_2; від 12 грудня 2013 року № 8966000 - державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд від 22 квітня 2011 року НОМЕР_3, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_8, кадастровий номер НОМЕР_2; скасувати державну реєстрацію та конфігурацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі Управління Держземагентства в Охтирському районі Сумської області: земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_7, кадастровий номер НОМЕР_2; земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_8, кадастровий номер НОМЕР_2.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області від 12 грудня 2013 року № 8962468 про державну реєстрацію права власності на 75/100 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_8
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області від 12 грудня 2013 року № 8966000 про державну реєстрацію права власності на 25/100 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_7
Скасовано реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої по АДРЕСА_2. Стягнуто із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі по 730 грн 80 коп. з кожного. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 порушують питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі на порушення ст. 13 ЦК України, будучи обізнаними про визнання недійсними їх державних актів на земельні ділянки, надали їх державному реєстратору для здійснення реєстрації права на земельну ділянку, не повідомивши про наявність та суть рішення суду, що потягло за собою прийняття державним реєстратором рішень, які не відповідають вимогам закону, оскільки були прийнятті з урахуванням поданих відповідачами державних актів.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952-IV) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
За змістом ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.
Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Згідно із ст. 6 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Отже державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором з урахуванням вимог визначених вказаним Законом.
ОСОБА_6 пред'явлено позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про скасування реєстрації державних актів, при цьому Реєстраційна служба Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, як державний реєстратор, залучена до участі у справі в якості третьої особи.
Суд першої інстанції, розглядаючи позов до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, залишив поза увагою те, що належними відповідачем у справі має бути відповідний державний реєстратор, на якого Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV покладено обов'язок проводити відповідну реєстрацію прав, а також на підставі ст. 26 цього Закону, її скасування, оскільки, у справі, яка переглядається, матеріально-правові відносини між позивачем та відповідачами у такому випадку не виникають.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову до такого відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України заміна неналежного відповідача може здійснюватись лише за клопотанням позивача, суд також не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача за власною ініціативою за відсутності клопотання позивача.
Таким чином судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Наведені порушення судами норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 119, 121, 179, 304 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за таких обставин оскаржувані рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова М.І. Наумчук