27 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного концерну «Укроборонпром», третя особа - Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року,
У вересні 2014 році ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що з 01 квітня 2014 року він працював на посаді директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» (далі - ДП ДК «Укрспецекспорт») - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» (далі - ДГ ЗІФ «Укрінмаш») на підставі контракту від 01 квітня 2014 року № 23к/14. 26 вересня 2014 року тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ДК «Укроборонпром» видано наказ № 296-к «Про звільнення ОСОБА_6.», відповідно до якого позивача звільнено із займаної посади на підставі положень п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та абз. 26 п. 5.3 контракту, за невиконання наказів та розпоряджень концерну. Позивач вважав, що факт невиконання ним наказів та розпоряджень концерну є невстановленим, адже жодних службових розслідувань з приводу такого не проводилось, тобто вина ОСОБА_6 є невстановленою. Крім того зауважував, що роботодавцем від ОСОБА_6 не відібрано письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення, а саме: звільнення із посади. Також позивач вважав, що зі змісту наказу про звільнення не вбачається, які саме конкретні порушення наказів чи розпоряджень відповідача відбулися зі сторони ОСОБА_6 Стверджував, що не отримував наказ про звільнення та не був із ним належним чином ознайомлений. Разом з тим ОСОБА_6 звертав увагу на те, що ОСОБА_7 не призначався заступником директора підприємства, а відтак є незаконним наказ «Про виконання обов'язків директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» від 26 вересня 2014 року № 297-к, яким на останнього, як на заступника директора, покладено виконання обов'язків директора підприємства з 27 вересня 2014 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ДК «Укроборонпром», третя особа - ДГ ЗІФ «Укрінмаш», про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із передачею справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами встановлено, що 01 квітня 2014 року між ДК «Укроборонпром» та ОСОБА_6 укладений контракт № 23к/14, відповідно до умов якого останнього було призначено на посаду директора ДГ ЗІФ «Укрінмаш». Наказом Концерну від 01 квітня 2014 року № 86-к позивача призначено на посаду директора ДГ ЗІФ «Укрінмаш».
25 вересня 2014 року департаментом економічної безпеки концерну подано службову записку № 4.12/1839 на ім'я генерального директора концерну, згідно з якою ДГ ЗІФ «Укрінмаш» порушено вимоги наказу концерну від 25 лютого 2013 року № 61, у вказаній службовій записці генеральним директором концерну ОСОБА_8 25 вересня 2014 року поставлено резолюцію «Разорвать контракт и уволить с должности» та підпис останнього.
Пунктом 3 наказу концерну від 25 вересня 2014 року № 240-в тимчасове виконання обов'язків генерального директора концерну з 26 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року покладено на ОСОБА_9
26 вересня 2014 року тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_9 підписано наказ № 296-к «Про звільнення ОСОБА_6.», згідно з яким позивача звільнено з посади директора ДГ ЗІФ «Укрінмаш» з 26 вересня 2014 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та абз. 26 п. 5.3 контракту.
Підставою видання наказу є службова записка департаменту економічної безпеки концерну від 25 вересня 2014 року № 4.12/1839, згідно з якою ДГ ЗІФ «Укрінмаш» порушено вимоги наказу концерну від 25 лютого 2013 року № 61.
На вказаній службовій записці генеральним директором концерну ОСОБА_8 було поставлено резолюцію «Разорвать контракт и уволить с должности» та підпис останнього.
Згідно із додатком до статуту концерну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993, ДГ ЗІФ «Укрінмаш» входить до складу концерну.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі концерн призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19 березня 1993 року № 203, контрактна форма є обов'язковою для керівників підприємств, що є у державній власності.
Згідно із ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені контрактом.
З огляду на вказані норми матеріального права концерн наділений повноваженнями щодо укладення та розірвання контракту із керівником ДГ ЗІФ «Укрінмаш». Укладення такого контракту є обов'язковим. Таким контрактом може бути передбачено особливі підстави припинення контракту із керівником ДГ ЗІФ «Укрінмаш».
Пунктами 5.2-5.4 контракту від 01 квітня 2014 року № 23к/14, укладеного між концерном та ОСОБА_6, встановлено випадки його припинення.
Відповідно до абз. 26 п. 5.3 контракту, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи концерну до закінчення терміну його дії, у разі невиконання наказів та розпоряджень концерну.
Наказ концерну від 25 лютого 2013 року № 61 у п. 2 визначав обов'язок концерну укладати договори, додаткові угоди (специфікації) до чинних договорів на закупівлю виключно з постачальниками, які мають чинний статус «кваліфікований» або «умовно кваліфікований», згідно із п. 2.2 Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному Концерні «Укроборонпром» та підприємствах-учасниках концерну, також затвердженого цим наказом.
Даний наказ поширюється та є обов'язковим, у тому числі і для ДГ ЗІФ «Укрінмаш», керівником якого з 01 квітня 2014 року був ОСОБА_6, який виходячи з умов п. 2.6. контракту, зобов'язався забезпечити виконання наказів та розпоряджень концерну.
Тому ДГ ЗІФ «Укрінмаш» заборонено укладати договори на закупівлю із постачальниками, які не кваліфіковані концерном.
Згідно із службових записок департаменту економічної безпеки від 25 вересня 2014 року № 4.12/1839 та від 24 жовтня 2014 року № 4.12/1888, за період перебування ОСОБА_6 на посаді директора із сорока постачальників товарно-матеріальних цінностей ДГ ЗІФ «Укрінмаш» лише п'ять пройшли процедуру попередньої кваліфікації (т. 1, а. с. 77,107).
Відповідно до пункту 7.3 статуту ДГ ЗІФ «Укрінмаш» керівник підприємства звільняється з посади концерном за пропозицією керівника засновника (керівника ДК «Укрспецекспорт»).
На зворотному боці службової записки департаменту економічної безпеки концерну від 25 вересня 2014 року № 4.12/1839, яка була підставою для звільнення ОСОБА_10, міститься резолюція генерального директора ДК «Укрспецекспорт» ОСОБА_11 з пропозицією прийняти рішення про відповідність займаній посаді (т. 2, а. с. 134). Виходячи з цієї пропозиції генеральним директором концерну ОСОБА_8 надано розпорядження про розірвання контракту з керівником ДК «Укрспецекспорт» (т. 1, а. с. 77).
Отже позивача звільнено на підставі пропозиції керівника ДП «Укрспецекспорт», яке є засновником ДГ ЗІФ «Укрінмаш», - ОСОБА_11, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до норм трудового законодавства та умов укладеного між сторонами контракту.
Доводи касаційної скарги про порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності судом не приймаються, оскільки, як правильно зазначено судами, припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) не є дисциплінарним стягненням, тому положення про порядок застосування стягнення на такі правовідносини не поширюється.
Також не приймаються доводи позивача про відсутність даних щодо його ознайомлення з наказом концерну від 25 лютого 2013 року № 61, оскільки такі спростовуються матеріалами справи і таким доводам судами попередніх інстанцій надана правильна оцінка.
Установивши, що позивач у день звільнення (29 вересня 2014 року) відмовився від здійснення підпису про ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання трудової книжки, відповідачем 30 вересня 2014 року направлений лист позивачу з пропозицією з'явитися для отримання трудової книжки або надати згоду для її направлення поштою або іншим способом, суди правильно вважали, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для ознайомлення позивача з наказом про звільнення та вручення йому трудової книжки, а тому обґрунтовано вважали, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
З огляду на відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає змісту ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення судів без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова М.І. Наумчук