20 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Хайдельберг Цемент Україна» (далі - ПАТ «ХЦУ») про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку, в якому просив встановити факт, що гроші в розмірі 2 110 грн були сплачені ним за житловий будинок (котедж), розташований за адресою: АДРЕСА_1, до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Придніпровською товарною біржею 21 жовтня 1996 року за реєстровим № 552-Н/96; внести зміни до договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку, який було укладено між ним та Закритим акціонерним товариством «Криворізький цементно-гірничий комбінат» (далі - ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат»), правонаступником якого є ПАТ «ХЦУ», а саме: п. 4 викласти в наступній редакції «Будинок проданий за 2 110 грн та сплачена покупцем до вселення в будинок, а саме: 01 лютого 1991 року», у зв'язку з тим, що оплата вартості будинку була внесена в повному обсязі до посвідчення договору купівлі-продажу, а саме: до 01 лютого 1991 року, потреба в п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12 відсутня, а тому вказані пункти є нікчемними.
На обґрунтування вимог ОСОБА_6 посилався на те, що 21 жовтня 1996 року між ним та ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат» укладений договір купівлі-продажу житлового будинку (котеджу), розташований за адресою: АДРЕСА_1, який було посвідчено Придніпровською товарною біржею.
Зазначений будинок належав відповідачу на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05 жовтня 1993 року № 427 та зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м. Кривого Рогу в реєстраційну книгу від 07 жовтня 1996 року № 5-В-24-5760. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2003 року договір був визнаний дійсним. Вказаний договір був укладений з позивачем, як з працівником ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат» в м. Кривий Ріг, оскільки з 1983 року він працював на вказаному підприємстві на посаді токаря в механічному цеху, з певною умовою купівлі-продажу, а саме: в пункті 4.1 цього договору було зазначено: «Предприятие» устанавливает для «Покупателя» продажную (льготную) стоимость коттеджа согласно решения Правления ЗАО «КЦГК» Продажная (льготная) стоимость коттеджа индексируется «Предприятием» соразмерно решения вышестоящих органов, уровня жизни, роста (снижения) з/платы, либо замены (изменения) денежных знаков (валюты). Стоимость коттеджа «Покупатель» обязуется погасить в течении 15 лет с момента заселения в коттедж равными частями ежемесячно или сразу всю сумму». У п. 4 договору зазначено, що будинок був проданий за 2 110 грн, хоча відповідно до п. п. 2, 3 договору, його інвентарна вартість згідно довідки Бюро технічної інвентаризації в м. Кривий Ріг від 09 жовтня 1996 року № 16599/2 становила 3 931 грн 98 коп., що підтверджує пільгову ціну продажу житлового будинку. Позивач заселився в зазначений котедж 01 лютого 1991 року, що підтверджується відміткою в домовій книзі. Повну вартість будинку позивач виплатив після вселення та до укладання договору, даний факт підтверджується розрахунковими ордерами від його імені в рахунок оплати вартості зазначеного котеджу та книгами обліку розрахункових ордерів за період з січня 1993 року по січень 1994 року. Оплата вартості котеджу здійснювалась наступним чином: його вартість поділялась на дві рівні частини, перша половина вартості сплачувалась на початку 1993 року, а друга половина сплачувалась в кінці 1993 року, або на початку 1994 року. 23 грудня 1994 року позивач одружився із ОСОБА_8, з якою прожив п'ять років і 13 жовтня 2009 року розлучився.
На даний момент між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_8 виник спір стосовно поділу зазначеного котеджу, оскільки договір купівлі-продажу спірного майна було укладено за період шлюбу з нею, яка не зважаючи на те, що вказаний житловий будинок було придбано позивачем за особисті кошти, а також на пільгових умовах, вирішила виділити свою частку, як в спільному майні подружжя. У зв'язку з виникненням спору, позивач намагався вирішити даний спір мирним шляхом, а саме: для встановлення факту оплати вартості спірного житлового будинку до укладання шлюбу за особисті кошти згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, тому відповідно до його заяви від 26 лютого 2013 року було запропоновано відповідачу укласти додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу котеджу, посвідченого Придніпровською товарною біржею 21 жовтня 1996 року, а саме: в пункті 4.1 вказаного договору зазначити, що вартість котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який був наданий йому у володіння на основі спільного рішення адміністрації компанії профспілкового комітету в сумі 2 110 грн, яка була виплачена ним продавцю до моменту укладання договору. Вказана заява була одержана відповідачем 26 лютого 2013 року за вхідним № 01/785, але відповіді на даний момент не надійшло.
Про те, що будинок був придбаний в особисту власність свідчать умови договору, оскільки в договорі купівлі-продажу містяться умови, згідно яких підприємство визначило пільгову вартість спірного будинку для позивача, як працівника підприємства, за умови його подальшої праці на підприємстві протягом 15 років, крім того в договорі зазначено, що пільги вказані в його умовах поширюються лише на працівників, а не на членів їх сімей. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.
Встановлено факт, що гроші в розмірі 2 110 грн були сплачені позивачем ОСОБА_6 за житловий будинок (котедж), розташований за адресою: АДРЕСА_1, до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Придніпровською товарною біржею 21 жовтня 1996 року за реєстровим № 552-Н/96.
Внесено зміни до договору купівлі-продажу житлового будинку (котеджу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1,, який було посвідчено Придніпровською товарною біржею 21 жовтня 1996 року за реєстровим № 552-Н/96, укладеним між ОСОБА_6 та ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат», правонаступником якого є ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а саме п. 4 викласти в наступній редакції «Будинок проданий за 2 110 грн та сплачена покупцем до вселення в будинок, а саме: 01 лютого 1994 року», у зв'язку з тим, що оплата вартості будинку була внесена в повному обсязі до посвідчення договору купівлі-продажу, а саме: до 01 лютого 1991 року, потреба в п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12 відсутня, а тому вказані пункти є нікчемними. Стягнуто з ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243 грн 60 коп.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 21 жовтня 1996 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат», правонаступником якого є ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», укладено договір купівлі-продажу житлового будинку (котеджу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який було посвідчено Придніпровською товарною біржею (а. с. 9-10).
Вказаний будинок належав відповідачу на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05 жовтня 1993 року № 427 та зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Кривого Рогу в реєстраційну книгу 07 жовтня 1996 року за № 5-В-24-5760.
Вказаний договір був укладений із позивачем, як з працівником ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат» в м. Кривий Ріг, оскільки з 1983 року він працював на вказаному підприємстві на посаді токаря в механічному цеху, з певною умовою купівлі-продажу, а саме: в пункті 4.1 цього договору було зазначено: «Предприятие» устанавливает для «Покупателя» продажную (льготную) стоимость коттеджа согласно решения Правления ЗАО «КЦГК» Продажная (льготная) стоимость коттеджа индексируется «Предприятием» соразмерно решения вышестоящих органов, уровня жизни, роста (снижения) з/платы, либо замены (изменения) денежных знаков (валюты). Стоимость коттеджа «Покупатель» обязуется погасить в течении 15 лет с момента заселения в коттедж равными частями ежемесячно или сразу всю суму».
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2003 року вказаний договір був визнаний дійсним (а. с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повну вартість будинку позивач виплатив після вселення та до укладання договору, даний факт підтверджується розрахунковими ордерами від його імені в рахунок оплати вартості зазначеного котеджу та книгами обліку розрахункових ордерів за період з січня 1993 року по січень 1994 року. Оплата вартості котеджу здійснювалась наступним чином: його вартість поділялась на дві рівні частини, перша половина вартості сплачувалась на початку 1993 року, а друга половина сплачувалась в кінці 1993 року, або на початку 1994 року. При цьому, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для визнання пунктів договорів нікчемними, з підстав відсутності у них потреби.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 перебував у шлюбі із ОСОБА_8 в період з 23 грудня 1994 року по 13 жовтня 2009 року, однак така до участі у справі не була залучена, і таким рішенням суду першої інстанції порушуються її права.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року оскаржено до апеляційного суду ОСОБА_8, яка посилалася на те, що рішенням суду порушено її права та обов'язки.
Судом апеляційної інстанції прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_8 та за наслідками її розгляду ухвалено оскаржуване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303та пункту 1 частини першої статті 309ЦПКУкраїни апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, прийнявши до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_8, у такому випадку, відповідно до наведених норм процесуального права повинен був перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції; заокрема з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права; дослідити обставини, на які посилався апелянт та якими доказами вони підтвердженні.
Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова С.О. Карпенко Г.І. Мостова М.І. Наумчук