ухвала
іменем україни
25 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_6, приватний нотаріус Мукачівскього міського нотаріального округу Пуга Анжела Михайлівна про визнання недійсним правочину, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що 22 лютого 2005 року між ОСОБА_4, який є чоловіком позивача, та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцуські-Торжаш В.Л., зареєстрований в реєстрі за № 152.
25 лютого 2013 року ОСОБА_4 було надано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., зареєстровану в реєстрі за № 174, якою уповноважив Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на розпорядження вказаною квартирою АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що відповідачем без її відома та згоди було укладено довіреність спрямовану на розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 перебуває із відповідачем ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі із 28 вересня 2002 року.
Під час шлюбу ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартиру у АДРЕСА_1, згідно з укладеним між ними договором купівлі-продажу від 22 лютого 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцуські-Торжаш В.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 152.
25 лютого 2013 року відповідач ОСОБА_4 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., зареєстровану в реєстрі за № 174, якою уповноважив ПАТ КБ «ПриватБанк» продати на свій розсуд квартиру у АДРЕСА_1.
Також, як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 28 травня 2012 року надала своєму чоловікові ОСОБА_5 письмову згоду на продаж квартири у АДРЕСА_1, посвідчену приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, зареєстровану в реєстрі за № 586.
06 липня 2013 року між ОСОБА_4, в інтересах якого на підставі оспорюваної довіреності діяв ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав вищевказану квартиру за ціною 166 000 грн.
Згідно з договором дарування від 06 серпня 2013 року ОСОБА_6 подарувала квартиру ОСОБА_13, за якою 06 серпня 2013 було зареєстровано право приватної власності на це нерухоме майно.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що довіреність на розпорядження квартирою не є підставою для набуття права власності на квартиру та не є договором щодо розпорядження спільним майном подружжя, а тому не може бути визнана недійсною на підставі ч. 2 ст. 65 СК України.
Доводи ОСОБА_4 про відсутність її письмової, нотаріально-посвідченої згоди на укладення її чоловіком довіреності є безпідставними, оскільки виданою довіреністю не порушено її право спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 надавала письмову, посвідчену приватним нотаріусом, згоду на продаж квартири АДРЕСА_1.
Доводи ОСОБА_4 про те, що довіреність передбачає розпорядження спільним майном подружжя і вона може бути визнана недійсною на підставі ст. 65 СК України є безпідставними.
Апеляційний суд, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України, правильно зазначив, що довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, довіреність від 25 лютого 2013 року, посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., зареєстрована в реєстрі за № 174, якою уповноважено ПАТ КБ «ПриватБанк» продати квартиру у АДРЕСА_1, 04 листопада 2014 року скасована за заявою ОСОБА_4
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко І.М. Завгородня О.М. Ситнік