іменем україни
11 травня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Ткачука О.С., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Житомирська міська рада, Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності, відновлення попереднього стану земельної ділянки шляхом знесення фундаменту; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_6, про визнання недійсними рішення та державного акта, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року; за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Житомирська міська рада, Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності, відновлення попереднього стану земельної ділянки шляхом знесення фундаменту.
У грудні 2014 року ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_4 виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому просила суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14 листопада 1995 № 590 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2012 року. На вказаній земельній ділянці, після оформлення дозвільних документів, нею було розпочато будівництво будинку. Згодом до неї звернувся відповідач ОСОБА_4 та повідомив, що придбана нею земельна ділянка знаходиться у його власності на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14 листопада 1995 № 590 та державного акта від 15 жовтня 1996 року серії НОМЕР_1
Вказувала, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Іванівка Іванівської сільської ради, Житомирського району, а тому виконавчий комітет прийняв рішення з перевищенням своїх повноважень, із порушенням установленої законом процедури, всупереч нормі закону. Також позивач зазначала, що державний акт є недійсним, оскільки в ньому зазначене рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, якого насправді не існує.
Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14 листопада 1995 року № 590 про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1
Визнано недійсним державний акт від 15 жовтня 1996 року серії НОМЕР_1 на право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Також у окремій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про залишення його позову без розгляду та направити справу в цій частині для продовження розгляду справи до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що земельну ділянку, яка знаходиться поза межами м. Житомира, було передано ОСОБА_4 виконавчим комітетом Житомирської міської радинезаконно, а тому ОСОБА_5, як особа, за якою на даний час зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, звернулась до суду за захистом свої прав.
Крім того, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представника ОСОБА_4, а в судові засідання 09 вересня 2015 року, 06 жовтня 2015 року, 26 жовтня 2015 року та 10 листопада 2015 року, будучи повідомленими судовими повістками, через оголошення у пресі, позивач та його представник не з'являлися.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року; ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
О.С. Ткачук
І.М. Фаловська