ухвала
іменем україни
27 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Попович О.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Харківського міського управління юстиції, треті особи: комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка М.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грішакова Оксана Вікторівна, про застосування наслідків недійсності договору дарування, визнання рішення реєстратора від 26 березня 2010 року скасованим, визнання рішення реєстратора від 11 червня 2010 року дійсним, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року,
У червні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_10, треті особи: комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»), Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка М.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грішакова О.В., та просив суд зобов'язати ОСОБА_10 повернути ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, скасувати рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26 березня 2010 року, визнати дійсним рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11 червня 2001 року, зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції перенести з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис, здійснений на підставі рішення від 26 березня 2010 року про державну реєстрацію права власності з наявними відомостями записів щодо обтяжень цього нерухомого майна, після чого на підставі прийнятого судового рішення внести відповідний запис про скасування державної реєстрації прав та перенести з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про рішення від 11 червня 2001 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_7.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року у справі № 2-1435/11 визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 04 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом, недійсним.
Додатковим рішенням цього суду від 25 жовтня 2012 року постановлено вважати, що в резолютивній частині рішення суду від 16 січня 2012 року є частина друга наступного змісту: «Зобов'язати міскБТІ м. Харкова анулювати право власності за ОСОБА_10, поновивши право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7». Рішення набрали законної сили.
Вказує, що визнання договору дарування від 04 березня 2010 року недійсним з моменту його вчинення зумовлює нечинність з моменту його вчинення всіх юридичних дій та фактів, підставою вчинення яких був спірний договір дарування. Змінені відомості до відповідних записів Реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема, щодо власника квартири та щодо підстави виникнення права власності на квартиру, є нечинними.
Вважає, що у зв'язку зі змінами на законодавчому рівні процедури реєстрації прав власності, підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину.
В остаточній редакції позову ОСОБА_6 просив застосувати наслідки недійсності договору дарування від 04 березня 2010 року квартири АДРЕСА_1 визнати скасованим рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26 березня 2010 року про державну реєстрацію права власності, визнати дійсним рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11 червня 2001 року про державну реєстрацію права власності, зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції перенести відомості запису № П-5-56383 в книзі № 1 Реєстру прав власності на нерухоме майно, здійсненого на підставі рішення від 11 червня 2001 року, з наявними відомостями записів щодо обтяження нерухомого майна.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_10, треті особи: комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка М.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грішакова Оксана Вікторівна, про застосування наслідків недійсності правочину в частині позовних вимог до ОСОБА_10 про зобов'язання її повернути ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 закрито.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка М.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грішакова Оксана Вікторівна, про застосування наслідків недійсності правочину закрито.
Ухвалами апеляційного суду Харківської області від 25 березня 2015 року ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року скасовані та справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державним реєстратором прав на нерухоме майно проведено пошуки в Державному реєстрі прав, встановлена відсутність запису про право власності ОСОБА_10 на об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено до скасування, - квартиру АДРЕСА_1.
Також державним реєстратором прав на нерухоме майно встановлена наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів запису в актуальному стані - обтяження нерухомого майна, право власності на який заявлено до скасування, - квартира АДРЕСА_1 - на підставі: № 10648188 - арешт нерухомого майна, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2010 року, власник ОСОБА_10 та № 12270827 - арешт нерухомого майна; заява про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, ухвала Московського районного суду від 07 березня 2001 у справі № 2/2027/2184/, суддя Задорожна А.М., власник ОСОБА_7
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 04 березня 2010 року.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2012 року застосовані наслідки недійсності договору дарування від 04 березня 2010 року та зобов'язано МБТІ м. Харкова анулювати право власності за ОСОБА_10, поновивши право власності на квартиру за ОСОБА_7
Позивач неодноразово звертався до суду із заявами про роз'яснення рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року, про встановлення способу виконання рішення, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, про заміну сторони виконавчого провадження, які були залишені без задоволення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, третя особа - ОСОБА_10, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. При цьому вона ніяк не впливає на цивільно-правову рівність учасників обороту, автономію волі і свободу договору. Тобто не надає публічно-правового характеру вказаним правовідносинам, що дозволяє зробити висновок про можливість розгляду спорів щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги, якщо вони заявлені у позові щодо нерухомого майна і не стосуються дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 26 зазначеного закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 № 3502/5, передбачено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_10, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тонкої М.О., треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, державне підприємство «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», Московський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про визнання недійсним договору дарування квартири та застосування правових наслідків визнання недійсним договору дарування квартири відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 вересня 2015 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.В. Попович О.М. Ситнік