іменем україни
11 травня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про встановлення відомостей про стаж роботи та внесення записів у трудову книжку про роботу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що після закінчення технікуму вона отримала направлення на роботу на ВО «Хімпром» та була прийнята на посаду лаборанта в цех каустику № 2.
Зазначала, що фактично вона не працювала лаборантом, а з моменту прийняття на роботу відповідно до виданих наказів працювала виконуючою обов'язки начальника зміни цеху каустику № 2, однак відомості про її роботу на посаді начальника зміни в трудову книжку не вносились.
З 01 січня 1973 року вона почала працювати начальником зміни цеху каустику № 2 ВО «Хімпром» на постійній основі, про що було здійснено відповідний запис в трудовій книжці.
Позивач вказувала, що у 80-х роках архіви підприємства було знищено, тому відповідні накази про її призначення виконуючою обов'язки начальника зміни цеху каустика №2 відсутні.
Посилаючись на те, що єдиним доказом її роботи в цей час на зазначеній посаді є довідка до лікарні, яку їй видавали у відділі кадрів, просила визнати її право на стаж роботи начальником зміни цеху каустика № 2 Слов'янського ВО «Хімпром» з 10 липня 1963 року по 31 грудня 1972 року та зобов'язати відповідача внести такі зміни в трудову книжку про час її роботи начальником зміни цеху каустика № 2 Слов'янського ВО «Хімпром» у вищевказаний період.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2016 року доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_4 повернуто заявнику.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Апеляційний суд, врахувавши дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для його скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог, на підставі дослідження та оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про їх недоведеність, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту постійної роботи на посаді начальника зміни цеху каустика № 2 у період з 10 липня 1963 року по 31 грудня 1972 року.
Крім того, повертаючи доповнення до апеляційної скарги на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2016 року ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що заявником пропущено строк для подання доповнень до апеляційної скарги, встановлений ст. 300 ЦПК України.
Таким чином, при вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
В.С. Висоцька
О.С. Ткачук