Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
м. Ізюм, вул. Соборна, 52, 64309, (05743) 2-14-72
Справа № 2-а-858/2010
Іменем України
14 квітня 2010 року суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Хайкін В.М. розглянувши у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Ізюмського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд відновите пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2009 року по 31.12.09 року, зобов'язати управління Пенсійного фонду в Ізюмському районі нарахувати на користь позивача недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.
Позивач с пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2009 року не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивач не прибула, до суду надала заяву про розгляд справи; за її відсутності.
Представник відповідача, надав суду заперечення в якому посилається на те, що дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” правомірним через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати іа який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захио дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „ІТро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір :%-;)И'мшіьної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Відповідач просить розглядати справу за його відсутності.
Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем о-, року звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
В судове засідання, призначене на 13 квітня 2010 року, відповідач свого представника не направив, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає. ?до ііозов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 народилась 23.05.1939 року.Згідно із ст. І Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач е дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача № 128657 з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». .Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.
ЗУ « Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни « не вносились.
Тобто при нарахуванні пенсії позивачу з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року відповідач повинен був брати прожитковий мінімум в сумі станом на грудень 2008 рок так як ч. І ст. 54 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ зазначає, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений в розмірах, що діяли на грудень 2008 року, а з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року - прожитковий мінімум на підставі Закону України « Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим ^Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону У країни „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що-на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 етапі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені у установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання 'ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бу ти поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, то не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Ууошіє уап Шуп у. ОСОБА_2 (Сазе 41/74 уап Шуп у. ОСОБА_3) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені ^соби повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чиповедінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосоііі додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд У країни, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони яе вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущеная позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, суд. не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.З ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46. ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 року, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за№ 121/2001, ст. ст. 1, З, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, '94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 0 01.2009 року по 31.12.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У .разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано* набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: