Справа № 127/18095/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
11 травня 2016 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів,
В серпні 2015 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути надміру виплачені кошти в сумі 26022,88 грн. за період з червня 2012 року по травень 2014 року на користь Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рахунок: ЄДРПОУ 38782790 КФК 091205, код банку 802015 УДКСУ у Вінницькій області, р/р 35410032086230.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області суду від 16 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради незаконно виплачену державну допомогу як особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує стороннього догляду, на догляд за ним в розмірі 26022 (двадцять шість тисяч двадцять дві) гривні 88 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Cторони в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області суду від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів - закрити, зважаючи на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, 12.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики міської ради із заявою про призначення йому щомісячної грошової допомоги як особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує стороннього догляду, на догляд за ним.
А особою, яка потребувала стороннього догляду являвся його брат ОСОБА_3, 1976 р-н., який відповідно до довідки МСЕК серії ВТЭ-18 № 070505 є інвалідом другої групи. Згідно висновку лікарської комісії КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» від 12.04.2012р. ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
На підставі поданої заяви та документів, відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу", постанови Кабінету Міністрів від 02.08.2000 року № 1192 ОСОБА_2 було призначено допомогу (рішення про призначення допомоги від 19.06.2012 р.).
Із поданих відповідачем декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (від 12.06.2012 р., від 05.06.2012 р., від 02.06.2014 р., від 31.12.2014 р.) вбачається, що в графі «вид доходу» ОСОБА_2 зазначено єдиний вид доходу «пенсія», при тому жодних додаткових джерел не вказано.
Однак, як згодом стало відомо, громадянин ОСОБА_2 отримував виплати від Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «Юзер» (код 33323067) в 2012 р., в 2013 р., в 2014 р., Всеукраїнської громадської організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю» (код 26521104) в 2013 р., в 2014 р., Дніпропетровської обласної благодійної організації «Ангел дитинства» (код 36494373) в 2012 р., 2013 р., що підтверджується довідкою ПФУ № 181 від 20.01.2015 року.
Внаслідок даних обставинин, на думку позивача незаконно виплачена грошова допомога як особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним в розмірі 26 022,88 грн., що стало причиною звернення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Однак колегія суддів з такими висновками не погоджується, з наступних підстав.
Як зазначено в частині 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Згідно зі ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Колегія суддів здійснивши правовий аналіз пунктів 1- 4 частини 4 статті 50 КАС України дійшла висновку, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Проте і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності вказаних осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, зміст частини 4 статті 50 КАС України дає підстави вважати, що і пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.
За приписами пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.
Враховуючи те, що Департамент соціальної політики Вінницької міської ради заявив позов про стягнення грошових коштів, які стали власністю громадянина ОСОБА_2, положення пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України не поширюються на спірні правовідносини.
Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 1884а15).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з закриттям провадження по даній справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 197, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.