11 травня 2016 р.Справа № 818/97/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. по справі № 818/97/16
за позовом ОСОБА_2
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Сидорової Алли Василівни Шосткинського міського нотаріального округу
третя особа ОСОБА_1
про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. по справі № 818/97/16 позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Сидорової Алли Василівни Шосткинського міського нотаріального округу про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 27805912 від 13 січня 2016 року "Про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності" Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сидорової Алли Василівни.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за номером 7265295 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 471472159110 та зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сидорову Аллу Василівну внести відповідні записи про скасування цієї реєстрації.
Стягнуто з Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сидорової Алли Василівни судовий збір до Державного бюджету України в розмірі 1102,4 грн. (тисяча сто дві грн. 40 коп.).
Третя особа, ОСОБА_1, не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не прийняв до уваги та не задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування з суду касаційної інстанції необхідних документів для подальшого об'єктивного розгляду даної адміністративної справи, зокрема, рішення за касаційною скаргою від 29.05.2015р. на рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015р. у цивільній справі №6-17999ск15. Вважає, що у зв'язку з наведеним судом було неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також заперечення на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
На підставі положень ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів визнала за можливе розглянути справу без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 08 жовтня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сидоровою А.В.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015 р. вказаний договір було визнано недійсним.
13.01.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення запису щодо скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Сидорової Алли Василівни Шосткинського міського нотаріального округу №27805912 від 13.01.2016р. відмовлено в задоволенні цієї заяви з підстав того, що до заяви не додано судового рішення про скасування державної реєстрації речових прав на це майно.
Не погоджуючись з даним рішенням про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності на майно, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав правові підстави для скасування державної реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений Постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011 року, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Виходячи з аналізу положень даної статті, судова колегія зазначає, що запис про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вноситься у разі:
1)скасування на підставі рішення суду:
- рішення про державну реєстрацію прав;
- документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
2) скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.
Крім того, в пункті 14 частини 1 статті 27 вищевказаного Закону як підставу для державної реєстрації права власності та інших речових прав зазначено наявність інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Із копії рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015 року (а.с. 5-6) слідує, що за позовом ОСОБА_2 було визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 08 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сидоровою Аллою Василівною.
Таким чином, судова колегія вважає, що у розумінні ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнання в судовому порядку недійсним договору дарування квартири від 08.10.2014р.- документу, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1- є саме тим випадком, в якому до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, оскільки права власності на квартиру у ОСОБА_1 було зареєстроване на підставі договору дарування, який в судовому порядку було визнано недійсним, то в такому разі сторони договору повертаються у стан, що існував до укладення такого договору.
Враховуючи наведене вище, існування на даний час не скасованої реєстрації права на квартиру за ОСОБА_1 суперечить положенням діючого законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 216 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповне з'ясування всіх обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, зокрема не прийняття до уваги та не задоволення судом першої інстанції клопотання ОСОБА_1 про витребування з суду касаційної інстанції рішення за касаційною скаргою від 29.05.2015р. на рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015р. у цивільній справі №6-17999ск15, колегія суддів до уваги не бере, оскільки встановлено, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції вказане клопотання було розглянуто судом та правомірно, на думку колегії суддів, відмовлено в його задоволенні з підстав відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених в клопотанні обставин (зокрема, доказів існування рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги від 29.05.2015р. на рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015р. у цивільній справі №6-17999ск15 або навіть доказів прийняття такої касаційної скарги до судового розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що третьою особою під час розгляду справи судом не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги від 29.05.2015р. на рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015р. у цивільній справі №6-17999ск15 або прийняття такої касаційної скарги до судового розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Разом з тим, судова колегія відмічає, що діючим процесуальним законодавством України передбачено право на звернення до будь-якого суду з заявою чи клопотанням про видачу рішення за результатами розгляду звернень, заяв чи скарг. Натомість будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з заявою про надання інформації про хід розгляду її касаційної скарги чи з заявою про видачу копії судового рішення за результатами розгляду її касаційної скарги ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції третьою особою надано не було.
Надані ОСОБА_1 до суду першої інстанції документи: ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.06.2015р. про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 та повідомлення від 26.06.2015р. про усунення недоліків зазначеної скарги, на думку колегії суддів, не є належним підтвердженням того, що касаційна скарга від 29.05.2015р. на рішення апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015р. у цивільній справі №6-17999ск15 була прийнята до судового розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. по справі № 818/97/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.