04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" травня 2016 р. Справа№ 910/2944/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Ропій Л.М.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю
представників сторін: від заявника: Літовкіна Л.В.
від позивача у справі третейського розгляду:
Антонова Г.І., Семенов О.І.
від відповідача у справі третейського розгляду:
не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради
на ухвалу
Господарського суду м. Києва
від 07.04.2016 року
у справі №910/2944/16 (суддя Селівон А.М.)
За заявою б/н від 22.02.16 р. Черкаської міської ради
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.12.15 р. у справі № 1/2015/19.0-12
Позивач у справі третейського розгляду: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інжинірінгова Компанія "ПРИМА ТЕРМ"
Відповідач у справі третейського розгляду: Комунальне підприємство теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради"
про стягнення заборгованості
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року в задоволенні заяви Черкаської міської ради про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.12.2015 р. у справі № 1/2015/19.0-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інжинірінгова Компанія "ПРИМА ТЕРМ" до Комунального підприємства теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради" про стягнення заборгованості за Контрактом № 003-11 від 22.09.2011 р. відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Черкаська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року по справі № 910/2944/16 та винести нове, яким задовольнити заяву Черкаської міської ради про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.12.2015 р. у справі № 1/2015/19.0-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інжинірінгова Компанія "ПРИМА ТЕРМ" до Комунального підприємства теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради" про стягнення заборгованості за Контрактом № 003-11 від 22.09.2011 р..
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
В судове засідання 11.05.2016 року представник відповідача не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами справи третейського розгляду - Комунальним підприємством теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради" (замовник за контрактом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інжинірінгова Компанія "ПРИМА ТЕРМ" (підрядник за контрактом) 22 вересня 2011 р. укладено Контракт № 003-11 на поставку та монтаж обладнання для технічного переоснащення котельні № 17 (вул. Сумгаїтська, 13), згідно умов якого підрядник зобов'язався виконати проектування, виготовлення, випробування, постачання, монтаж, закінчення робіт та передачу в експлуатацію об'єкта, а саме Технічного переоснащення котельні № 17 (по вул. Сумгаїтська № 13), а замовник зобов'язався виплатити підряднику суму контракту за умови виконання підрядником своїх зобов'язань за контрактом.
При цьому умовами Контракту, зокрема, ст. 6 Особливих умов Контракту, передбачено третейське застереження, згідно п. 6.2.3 якого призначуваний Орган для третейського судді: "У разі розбіжностей між замовником і підрядником з країни замовника: Третейський суд при Торгово-промисловій палаті, м. Київ, Україна".
п. 6.2.6 (і) Особливих умов Регламент ведення справ у третейському судді: "У разі розбіжностей між замовником і підрядником з країни замовника: Третейський суд при Торгово-промисловій палаті України".
п. 6.2.6 (іі) Особливих умов місце проведення справ в третейському суді: "У разі розбіжностей між замовником і підрядником з країни замовника: ТПП, Київ, Україна".
Таким чином, сторонами було визначено, що усі спори, що виникають при виконанні цього Контракту, або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Торгово-промисловій палаті України.
В свою чергу доказів визнання недійсним Контракту № 003-11 від 22.09.2011 або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.
Виходячи з того, що третейське застереження, передбачене статтею 6 особливих умов Контракту, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди", за змістом яких предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 по справі № 3-37гс15); зважаючи на те, що третейське застереження не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо його форми та змісту, а доказів визнання недійсною третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, суду не надано; взявши до уваги, що в діючому законодавстві відсутня заборона щодо розгляду третейським судом спорів, що виникають з договорів підряду та надання послуг, суд дійшов висновку, що рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою.
Враховуючи, що предметом позову, з яким позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України було зобов'язання відповідача виконати умови укладеного між сторонами Контракту № 003-11 від 22.09.2011 в частині оплати робіт та послуг, то сторонами третейського розгляду у справі № 1/2015/19.0-12 є сторони Контракту № 003-11 від 22.09.2011 року, тобто - позивач, як юридична особа, що пред'явила позов про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів і відповідач, як юридична особа, якій пред'явлено позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено підвідомчість справ третейським судам. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 122-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122-4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.
Отже, підставами для скасування рішення третейського суду є лише недодержання судом певних формальних, процесуальних моментів, пов'язаних із наявністю третейської угоди, межами її дії та складом суду. Незаконність і необґрунтованість рішення третейського суду з точки зору застосування ним норм матеріального права взагалі не є підставою для скасування його рішення.
Такого ж висновку додержано в п. 6.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
рішення третейського суду підлягає скасуванню, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Ця обставина є підставою для скасування рішення третейського суду, якщо останній виніс рішення про права і обов'язки особи, яка: а) не є стороною третейської угоди; б) не є правонаступником сторонами третейської угоди в смислі ст. 13 Закону "Про третейські суди".
Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватись прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід уважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залученого до участі у справі, якщо:
1) в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб. Таке рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхнє право на судовий захист;
2) у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржниками і сторонами спору не повинен братися до уваги.
Суд звертає увагу, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Розглянувши доводи заявника щодо підстав скасування рішення третейського суду у справі № 1/2015/19.0-12 від 28.12.2015 р. встановлено, що відповідно до статуту Комунального підприємства теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради", затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 4-126 від 17.10.13 р. зі змінами і доповненнями (далі - Статут), Комунальне підприємство теплових мереж "ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Черкаської міської ради" (далі - Підприємство) є самостійним суб'єктом господарювання, створене для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Власником та одноосібним засновником Підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (далі - Власник) (п.1.2 Статуту).
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Статуту відповідно до способу утворення Підприємство є унітарним. Підприємство є комерційним та діє з метою отримання прибутку.
Підприємство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі своїми найменуваннями (п. 1.8 Статуту).
Отже, за висновками суду заявник будучи засновником відповідача визначив його самостійність як суб'єкта підприємництва при здійсненні ним господарської діяльності з іншими учасниками відносин у сфері господарювання, наділивши його як матеріальними так і процесуальними правами.
Зокрема, згідно п.п. 3.5 та 3.6 Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, власника та органу управління.
Підприємство має право укладати від свого імені господарські правочини, зокрема договори (контракти) купівлі-продажу, лізингу, підряду, страхування майна, перевезення, зберігання, доручення, технічного обслуговування, комісії, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському судах України, а також у судах інших держав відповідно до вимог чинного законодавства України та вимог цього Статуту.
Рішенням п'ятої сесії Черкаської міської ради № 5-993 від 10.08.10 р. затверджено Програму реформування, розвитку і утримання житлово - комунального господарства м. Черкаси на 2010-2015 роки, додатком до якої визначені заходи з організаційного забезпечення виконання завдань загальнодержавної програми реформування, розвитку і утримання житлово - комунального господарства на 2010 -2015 роки, серед яких, зокрема, п.п. 7.2 п. 7 розділу ІІ передбачено заходи з вставлення теплоутилізаторів на котельнях по: вул. Сумгаїтська, 13 - 1 шт, вул. Менделєєва, 5 - 1 шт., строком виконання 2010-2011 роки, відповідальними за виконання яких визначено департамент житлово - комунального комплексу та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго".
Тобто зазначене дає підстави стверджувати, що заявником надано згоду на проведення робіт з переоснащення котельні № 17 по вул. Сумгаїтська, 13, реалізація яких була здійснена шляхом укладення Контракту між сторонами третейського розгляду.
Окрім того, як стверджено позивачем у справі третейського розгляду - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інжинірінгова Компанія "ПРИМА ТЕРМ" в наданому суду відзиві на заяву про скасування рішення третейського суду від 22.03.2016 р., а, в свою чергу, заявником та відповідачем у справі третейського розгляду - Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" не спростовано, рішенням Черкаської міської ради № 1308 від 13.09.2011 р. КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" надано дозвіл на укладення контракту про закупівлю послуги, вартість якої перевищує 10% зареєстрованого статутного фонду підприємства, що, в свою чергу, також підтверджує, що комунальне підприємство діяло на підставі та з дозволу органу місцевого самоврядування - Черкаської міської ради, яка при цьому згідно Статуту комунального підприємства не несе відповідальності за зобов'язаннями та наслідками господарської діяльності останнього.
Мотивувальною та резолютивною частинами оскаржуваного рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.12.15 р. у справі № 1/2015/19.0-12, яким вирішено спір у правовідносинах виключно між позивачем та відповідачем у справі третейського розгляду, визначені зобов'язання виключно КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", яке є зобов'язаною стороною за Контрактом, та, в свою чергу, жодним чином не визначені зобов'язання Черкаської міської ради, яка не була учасником та/або стороною Контракту.
Окрім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про третейські суди" регламент постійно діючого третейського суду - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом.
За приписами ст. 34 Закону України "Про третейські суди" питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.
Відповідно до ст. 9 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Рішенням Президії Торгово-промисловій палаті України від 23.01.2014, протоколом №37(10) (далі - Регламент) питання щодо участі у третейському розгляді третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються складом Третейського суду при вирішенні конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді справи добровільно. Участь у третейському розгляді третіх осіб допускається Третейським судом лише при наявності письмової згоди сторін спору на залучення до розгляду справи третьої особи та письмової згоди третьої особи.
У судових засіданнях під час третейського розгляду від сторін справи клопотання щодо вирішення питання участі у третейському розгляді Черкаської міської ради як третьої особи до суду не надходило, як не надходило і відповідних клопотань про залучення останньої до участі у справі як третьої особи від самої Черкаської міської ради.
Тобто третейським судом не було допущено порушень вказаної статті Закону України "Про третейські суди" та Регламенту в частині вирішення питання щодо участі у розгляді третейської справи третьої особи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване заявником рішення не стосується його прав та обов'язків, тобто третейським судом не було розглянуто спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення був чи є заявник. Оскаржуване заявником рішення третейського суду не містить жодного судження про його права та обов'язки у відповідних правовідносинах. Зміст оскаржуваного заявником рішення третейського суду (ані мотивувальна, ані резолютивна частини) не містить жодних висновків про його права та обов'язки, а твердження заявника щодо вирішення рішенням третейського суду питання про права та обов'язки Черкаської міської ради спростовуються наявними матеріалами справи.
Положення Статуту КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" щодо правового режиму майна відповідача, на які посилається заявник в обґрунтування своєї заяви, за висновками суду відображають виключно організаційно - установчі повноваження Черкаської міської ради по відношенню до комунального підприємства, компетенцію органів управління та порядок розподілу прибутку тощо.
Відповідно до п. 6.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 122-5 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 122-1 і відповідний пункт частини другої статті 122-5 ГПК названого Кодексу. Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 122-5 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 122-6 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що Черкаською міською радою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення Постійно діючим третейським судом при Торгово-промисловій палаті України прав та охоронюваних законом інтересів заявника, судом не встановлено передбачених ст. 122-5 ГПК України підстав для скасування вказаного рішення від 28.12.2015 р. у справі № 1/2015/19.0-12, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява Черкаської міської ради задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.04.2016 року у справі №910/2944/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи повернути до Господарського м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді С.А. Пашкіна
Л.М. Ропій