05.05.2016 року Справа № 904/2200/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання: Однорог О.В.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №701 від 28.12.2015 р., представник;
представники відповідачів-1,2,3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 року у справі № 904/2200/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро", м. Київ
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Геркулес", м. Краматорськ, Донецька область
відповідача -2: Приватного підприємства "Український продукт", м. Донецьк
відповідача -3: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ЛЕКС", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 року у справі №904/2200/16 (суддя Петрова В.І.) заяву ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро" про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт у межах суми 2 615 450,25 грн. на майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству " Геркулес" та Приватному підприємству "Український продукт", яке буде виявлене державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.
Вимоги позивача щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунках у фінансових установах України, які будуть виявлені державним виконавцем в ході виконання судового рішення і які належать Приватному акціонерному товариству "Геркулес" та Приватному підприємству "Український продукт", а також вимоги щодо заборони вказаним юридичним особам відкривати нові рахунки у будь-яких інших фінансових установах, крім ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро" судом відхилено.
Ухвала мотивована тим, що відповідачі у даній справі не виконують належним чином свої зобов'язання за кредитним договором №190613-КЛВТ від 19.06.2013 року та за договорами поруки №190613-П від 19.06.2013 року, №260214-П/2 від 26.02.2014 року; є обґрунтовані підстави вважати, що відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, і наявне у них майно може зникнути чи зменшитись, що утруднить виконання рішення суду в майбутньому.
На думку суду, до вирішення господарським судом спору по суті у відповідачів існує реальна можливість вільного розпорядження майном шляхом його відчуження.
Також своє рішення суд мотивував значним розміром заявлених позовних вимог.
Не погодившись з ухвалою, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Просить скасувати зазначену ухвалу про забезпечення позову та відмовити у задоволенні заяви позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем не доведено ймовірність майбутнього знищення майна відповідача або зменшення його кількості, підстави для забезпечення позову відсутні.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту в межах суми 2 615 450,25 грн. і в цій частині вимог позивачу відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін як законну та обґрунтовану.
У судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.17,41).
Враховуючи, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду закінчується 06.05.2016 року, сторони повідомлені належним чином про розгляд спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного:
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь- якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-2 стало невиконання ним умов кредитного договору №190613-КЛВТ від 19.06.2013 року. Заборгованість за вказаним договором підтверджена рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.02.2015 року у справі №200/14506/14-ц, а предметом спору у даній господарській справі є стягнення донарахованих Банком процентів за користування кредитними коштами.
Підставою для задоволення заяви про забезпечення позову відносно відповідача-1 є договори поруки №190613-П від 19.06.2013 року, №260214-П/2 від 26.02.2014 року, якими забезпечено виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем-2.
Відповідно до п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова №16), заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.3 Постанови №16).
З додатків до апеляційної скарги вбачається, що між "Банком ОСОБА_2 Дніпро " та Приватним акціонерним товариством "Геркулес", Приватним підприємством "Український продукт" починаючи з серпня 2014 року наявні судові спори щодо стягнення на користь Банку заборгованості, в тому числі і за договором, неналежне виконання якого є предметом розгляду у даній господарській справі.
Таким чином, позивач обґрунтовано вважає, що недобросовісна поведінка відповідачів - 1,2 підтверджена у судовому порядку, і вимоги заявника щодо забезпечення позову є адекватними.
Сума позовних вимог Банку складає 2 615 450,25 грн. Згідно доданих до відзиву на апеляційну скаргу довідок банків, у ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" відсутні грошові кошти на рахунках.
Згідно матеріалів виконавчого провадження, відкритого за оскаржуваною ухвалою, за скаржником обліковується рухоме майно, а саме: транспортні засоби у кількості 100 одиниць та нерухоме майно згідно Інформаційної довідки з ДРРПНМ від 31.03.2016р. та 01.04.2016р.
На підставі викладеного вбачається співмірність та логічність обраного заходу до забезпечення позову, що гарантує реальну можливість дійсного виконання рішення суду у разі задоволення позову Банку.
Посилання апелянта на те, що аналогічні заяви Банку про забезпечення позову були відхилені судами різних інстанцій раніше, колегія суддів оцінює критично, оскільки питання забезпечення позову у даній справі вирішено на підставі інших доказів, чим ті, що були предметом судового обговорення у справах суду цивільної юрисдикції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 101, 105, 106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 31.03.2016 року у справі № 904/2200/16 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков
Підписано в повному обсязі 10.05.2016 року.